Попри те, що архітектура це цікава візуальна історія, вона вчить нас минулому. Так, для людей античності краса була поняттям не стільки фізичним, скільки внутрішнім, проте краса зовнішня та фізична вправність і снага були добрим знаком. Чи не через те архітектура для антиків була частково відображенням людського тіла. Вважають, що коринфська колона побудована на основі пропорцій дівочого, а іонічна — жіночого тіла. Чому говорю саме про античну традицію? Тому, що вже починаючи із Середньовіччя вона стала основою архітектурного канону, а тому присутня й у сучасній архітектурі. 

У часи модернізму людство переймалося боротьбою з туберкульозом, вважалося, що свіже повітря, сонце, регулярне прибирання помічні, отже будівлі проєктували так, аби забезпечити доступ світла, циркуляцію повітря та вможливити легке прибирання. Ампір мав показати велич держави — звідти великі розміри будівель, надмір оздоби, котра містила символи влади, а крім того, використання дорогих декоративних оздоблювальних матеріалів, як ось мармур. 

А про що розповідає сучасна архітектура? Це питання півриторичне, принаймні, коли говоримо про провінційну забудову. Тож поки дивімося на зразки попередніх поколінь. 

Анна ЗОЛОТНЮК

Фото авторки