Володимир Гуран - справжнє ім'я Володимир Забарило  із Заліщицького району. Чоловік пише захопливі вірші, які «беруть за душу» та «торкаються самого серця».

Терен неодноразово писав про митця, який довший час приховув свій творчий талан від оточуючись та все ж - відкрився і це – неймовірно.

Пропонуємо вашій увазі два вірші письменника.

Очі світлі мов хмаринки

Очі світлі мов хмаринки

І красиві, як сніжинки,

Я хапаю їх в долоні,

Пригортаю знов до скроні.

Хочу, щоб вони зігрілись,

Та не знаю де поділись!

І кудись вони вже зникли,

Ще до мене не привикли.

Я за ними зазираю,

Душу ними зігріваю,

Боюсь, щоб не розчинились,

Щоб ми з ними знов зустрілись.

Мій ангел

Ніхто не знає свої долі,

Чим живе серце у неволі

Та опустився ангел з неба,

Була у мене в нім потреба.

Мені відкрив він двері тайни

Та й думки в нього були файні,

Вони є чисті,і як сльоза,

Що із очей мені текла.

Лиш з сіллю трохи та сльоза,

І сіль в ній зібрана земна,

Що є із хліба пелена.

Були веселі дні, й сумні,

Радість була, і були муки,

Коли нестерпна була біль,

Подав мені надію в руки,

Щоб зміг я знести на землі

Усі ті болі і розлуки.

Пройшло вже літо і зима,

Дощі пройшли й морози люті,

Душа моя в мені жива,

Вона ще кригою не скута.

І моє серце ще живе,

Вже відпустило в серці муки,

Боже, не дай ніколи з ним

Мені духовної розлуки.

Хай входить ладаном в мій дім

У душу вносить мир і спокій,

Бо ти є ангелом моїм

На всі мої прожиті роки.

Я на коліна припаду

І цілувати буду руки,

Щоб не лишив мене одного

На вічні і душевні муки.

Фото з відкритих джерел