Реформи в Україні – це мінне поле, де підірвався вже не один політик і практик. Така ж доля чекає на інших. «Мені видається, що для наступного уряду в нас уже будуть шукати інопланетян, але керувати ними все одно буде все той же Арсеній Петрович, іронізує Павло Шеремета.

Екс-міністр економічного розвитку і торгівлі уряду Арсенія Яценюка, а нині – голова спостережної ради одного із іноземних банків, тренер, менеджер-економіст нещодавно відвідав Тернопіль. Павло Шеремета спілкувався з молоддю і громадськими активістами. Можливістю поставити гостю кілька запитань скористався і «Терен».

«Тернопіль для мене був і є «файним містом»

- Пане Павле, ви ж у Тернополі не вперше?

- Ваша область мені не чужа. Моя мама народилася у Підволочиську, бо її батьки, які походять із Хмельниччини, у повоєнні роки допомагали відновлювати там районну лікарню. Тож до родичів у Хмельницьку область їздив зі Львова кожних 2-3 місяці через Тернопіль. У нас навіть було традиційне місце зупинки. Ми дуже любили ласувати млинцями в одному із ваших закладів харчування біля парку «Топільче». У дитинстві я вважав, що найкращі млинці в світі готують саме у «Затишку». Ми замовляли порцію з сиром і порцію з м’ясом, а потім спокійно рушали до родичів, де нас уже на обід чекали з борщем і варениками… Тому Тернопіль для мене був і є «файним містом».

- Думаю, у Малайзії вам теж було непогано… Тим паче, ви звідти привезли особливий досвід.

- Коли я повернувся, то залишив собі під руками кілька фото, щоб ілюструвати, що я мав за кордоном, і від чого відмовився заради України. Наголошую: про цей крок я зовсім не жалкую! Але… На одному із знімків – 35-поверховий будинок, у якому я жив у Куала-Лумпурі. Там на даху був басейн. Про нього я згадую лише 19 січня, на Водохреща, коли бачу, як люди пірнають в ополонку. Згадуючи той теплий басейн, я у холодну воду ніколи не наважуся стрибнути. Так от, у тому басейні відображалися все ще найвищі вежі-близнюки у світі. А  20-30 років тому в тому місці були джунглі. Втім, я хотів розповісти про інше…

У моєму будинку був магазинчик. Упродовж всього тижня, без вихідних, із 8.30 до 21 години там працювали два продавці. Якогось дня на дверях з’явилося оголошення англійською: «Цінний наш клієнте. Такого-то дня не буде електроенергії. Тому ми уклінно перепрошуємо за незручності, які для вас створимо, бо не зможемо працювати. Дякуємо. Менеджмент». У цій короткій записці мене вразили два слова: клієнт для них не просто дорогий, а цінний! Крім того, вибачення вони просили уклінно… До речі, якщо не помиляюся, кабель тоді встигли прокласти вночі, тому світло ніхто так і не вимикав. Річ в іншому. Скажіть, їм уряд сказав так працювати, звертатися до клієнта? Це уряд їм сказав працювати без вихідних? А тепер згадайте, якого стилю оголошення пишуть в Україні у таких чи інших випадках. У кращому разі – «Технічна перерва». Яке там «вибачте»? Ось де для мене є реформи. Дерегуляцію треба робити спершу у головах. І саме з цим розумінням я й повернувся в Україну…

«У Малайзії держава сформувала національні цінності»

- То ви радите українцям брати приклад із малайзійців?

- А чому ні? Вони не звикли чекати вказівок від уряду. Там країна подумала, як сформувати національні цінності. Їх п’ять: віра в Бога, лояльність до короля і країни, верховенство Конституції, верховенство права і взаємоповага та хороша соціальна поведінка. Іноді останній елемент перекладають просто – «чемність». Щоб усі державні службовці про це знали і пам’ятали, малазійці кожного тижня збираються разом, стоячи і піднімаючи праву руку догори, зачитують перелік цінностей. А то раптом хтось забуде. Уже чую: «Ми не Азія. До того ж, пам’ятаємо, як подібне робили за часів Союзу, але при цьому лицемірили. Нам таке не подобається…» Однак, ми все ж можемо і повинні щось робити!

- То що ж ми маємо перейняти в Азії?

- Я наголосив би на трьох головних речах: підприємливість або навіть проактивність, заощадливість та освіченість. Тепер докладніше за кожним пунктом. Отже, №1. Якщо вам хтось говорить, що не хоче ставати підприємцем, бо в Україні надто високі податки, то вони брешуть. Так, є сфери, де податки дійсно високі, але існують галузі, де у нас – найнижчі податки у світі. Я як приватний підприємець плачу 4% від доходів. Не знаю, у якій країні таке ще є. Справді, катастрофічні податки платять ті, хто має 100 підлеглих і мусить їх оформляти найманими працівниками і робити всі соціальні нарахування – 17+36%. Чи потрібен вам такий рівень? Проявіть себе у бізнесі, який платить 4%!

Вбивчий аргумент - №2: «Нас пресують фіскальні органи». Не вірю! За 15 років, відколи я приватний підприємець, бачив інспектора тільки тоді, коли треба було отримати довідку. Сам він до мене не приходив жодного разу. Я не стверджую, що проблем узагалі немає. Вони є! Україна досі залишається найменш дружньою до бізнесу, як мінімум, у своєму регіоні. Але ж мені це ніколи не заважало вести бізнес. Чому інші цього не роблять?

Якщо по-чесному, міністри нічого не вміють (посміхається.-авт.), крім як наказати групі підлеглих розписати закон про дерегуляцію чи інше. Продукт вони створювати не здатні. Тож кожному з нас треба діяти, а не чекати реформ від уряду…

«Ми заощаджуємо лише 10% не тому, що – бідні…» 

- Наскільки я розумію, вас найбільше вразила ощадливість азіатів…

- Українці, на мою думку, не є заощадливими. Це доводить статистика. Змінювати це треба негайно, бо весь час нас підтримувати Міжнародний Валютний Фонд, світовий Банк чи іноземні інвестори не будуть. Ви знаєте, що Києвом їздять найкращі авто в світі. Дорожчі – лише у Москві. Чому? Що, Київ – найбагатше місто? Ні. Просто ми не заощаджуємо. Те, що можна було б вкласти у заводи, в мізки, дослідження, витрачається на німецькі і японські автомобілі. Німці і японці лише потирають руки… Світ у цілому заощаджує 25% доходу. Це дуже раціональна, природна пропорція. Зауважте, 5 днів – робочі, два вихідних. Ми спимо приблизно 25% доби… Отже, приблизно 25% свого доходу всім варто відкладати. Причому заощаджувати можна в різних формах.

А тепер уявіть: Південно-Східна Азія заощаджує 40-50% доходу. У Польщі відкладають 17%, в Україні – 10%. І це – показник 2013 року, відносно економічно стабільного. Тепер цифри будуть гіршими. Часто чую таке: «Що ви говорите – у людей немає грошей!». Тоді я нагадую: ВВП на душу населення в Україні такий же, як у Китаї. Але ж Китай заощаджує 40%! Отже, ми заощаджуємо лише 10% не тому, що бідні. Глянути варто глибше. В Україні є питання перевитрат, «понтів», влізти в кредит, тому що хочеться…

У світі, особливо в Азії, – чимало вільних грошей. Їм не вистачає проектів. Вони не знають, на що використати кошти, які акумулювали. Чому б українцям не запропонувати свої ідеї? Треба вчитися робити проекти! Я собі, наприклад, говорю: «Павле, у світі грошей – море. Якщо ти їх не можеш взяти, то ти просто не вмієш запропонувати продукт/послугу, що їх зацікавить». Тобто це не їхня проблема, це не проблема українського уряду, а це проблема наша з вами. Це ми з вами не розробили проект. До речі, урядових проектів іноземці бояться, бо вони добре знають слово «розпил»…

В азіатів нам варто навчитися ще й ставлення до освіти.

На що азіати витрачають кожну зайву копійку? Правильно, на освіту дітей. Тому держава і каже: «Батьки працювали, щоб дати вам освіту, аби ви могли заробляти на життя, то тепер і відплатіть їм за цю щедрість». Тому пенсій за віком там немає, хіба що якісь мінімальні – за інвалідністю.

А тепер кілька цікавих фактів. Як ви думаєте, хто є на першому місці за дослідженням рівня знань із математики? Шанхай. На другому? Гонконг. На третьому? Сінгапур. На четвертому – Південна Корея. Лише на п’ятому місці – фіни. На жаль, в Україні таких досліджень не проводили. А було б цікаво… Якби ви пройшлися вулицями Гонконгу, то помітили б, що майже всі молоді люди – в окулярах. Причина не в генетичних змінах. Там треба вивчити 10 тисяч ієрогліфів. Вони просто постійно вчаться!

Так, у 90-ті лідируючі позиції зайняли в Україні… особливі люди. Вони просто в тій ситуації швидше зорієнтувалися. Але… В усьому світі насамперед цінують знання! Ваша успішність залежить від того, скільки ви читаєте, скількома мовами говорите. Звісно, кожен із нас має бути хорошим спеціалістом у своєму профілі. Однак і про широту не варто забувати. Світ змінюється, знання змінюються… Освіта не закінчується у 22. Швидше, вона тоді лише розпочинається. І це, до речі, не є відповідальністю держави. Ну, не вміє вона це добре організувати. І грошей у неї на це немає. Але ж ми не маємо права все життя нидіти, бо держава нам не організувала освіту. Є книги, різні платформи, як Вуличні університети, он-лайн-курси. І це майже нічого не коштує. Лише бажання!  

«На Тернопіллі – хмара роботи!»

- Дивно, що у такій непростій ситуації ви не втрачаєте надій…

- Мене часто запитують, чому я такий оптимістичний, коли все так погано. Натякають навіть, що я якийсь… злегка хворий (посміхається). Але в мене є причина для такої позиції. У нас одне життя. Чи є сенс прожити його песимістом? А ми, навіть живучи у мирній країні, були песимістами. Чому? Тому що недооцінювали ті можливості, які в нас були. Мені видається, що хтось зверху на це все глянув і – раз, зробив так, щоб ми почали на все, що було раніше, дивитися іншими очима. Але нам слід ще навчитися по-іншому сприймати зараз. Тернопіль – мирне місто. На Тернопіллі – найдовша у світі печера. Чудові міста – Кременець, Заліщики, Бережани… І – хмара роботи!

Хоча я не закликаю вас працювати лише тут і нікуди не їхати. Ставайте Янами Кумами! Цей уродженець Київщини є творцем мобільного додатку WhatsApp. Він також є другою за впливом людиною в «Facebook» після Майкла Цукерберга… А роль уряду якраз і має проявитися в тому, щоб ви працювали тут. Тобто ваша активність і дії Кабміну мають бути двосторонньою дорогою. Уряд не вміє зробити WhatsApp. Це – ваша справа!

Віра ОЛЕКСАНДРОВИЧ.

Фото – з відкритих джерел.

Довідка. Павло Шеремета народився 23.05.1971 р. у Львові. Отримав диплом MBA в університеті Еморі (США), а також диплом спеціаліста з економіки у Львівському національному університеті. Закінчив програми управлінського розвитку у Гарвардській школі бізнесу, Інституті Стратегії Блакитного Океану в Бізнес-школі INSEAD, Міжнародній Китайсько-Європейській бізнес-школі, а також Центрі розвитку лідерства при Інституті управління ім. Джека Велча. Із 2008 до 2011 рр. обіймав посаду президента і старшого консультанта Інституту Стратегії Блакитного Океану Малайзії. Міністр економічного розвитку і торгівлі України з 27 лютого до 2 вересня 2014 р. Засновник Києво-Могилянської бізнес-школи (KMBS), президент Київської школи економіки. Навчається на докторській програмі у Школі менеджменту IEDC-Bled (Словенія).