Край дороги у селі Різдвянах, що в Теребовлянському районі, стоїть каплиця ікони Казанської Божої Матері. Про історію її появи - наша розповідь.

… У житті жителя села Петра Панасюка був особливий момент, який спонукав його взятися за побудову каплички, єдиної на Тернопільщині, що носить ім’я Казанської Пресвятої Богородиці.

«Років двадцять тому я задумав поставити у долині біля річки пам’ятний хрест або «фігурку», щоб люди могли там помолитися, - згадує пан Петро. – Розповів про це дружині Галині, кільком односельчанам, в тому числі й  колишньому голові сільської ради Степану Сосновському. І в кожного відчув розуміння і схвалення такого кроку».

То був час, коли доля закинула пана Петра і тисячі українців далеко від рідного дому. Щоб якось дати раду родині і облаштувати своє життя й життя рідних, люди масово їхали за кордон, на заробітки. У Різдвянах добре пам’ятають всі хвилі еміграції, які відносили галичан на всі континенти світу у пошуках роботи…

Петро Панасюк і десятки його земляків опинилися у Москві, де були потрібні робочі руки будівельника. Петра Панасюка земляки обрали бригадиром.

У вихідні заробітчани ходили у храм на молитву.

«Ми йшли до церков, не зважаючи на те, хто до якої релігійної конфесії належить, шукаючи у молитві сили і Божої помочі у своїй праці, - розповідає пан Петро. - Серед різних храмів чи не найчастіше відвідували Казанський собор. Невеликий за своїми розмірами, але, водночас, величний, з особливою архітектурою і внутрішньою церковною красою він чомусь найбільше нас приваблював. Там прекрасні розписи, іконостас, лики святих і найголовніша святиня – ікона «Казанська». Вона завжди викликала особливі відчуття. Не раз, повертаючись після молитви і зупиняючись біля Воскресеньких воріт, де стоїть капличка Іверської Божої Матері, думав: от була б така краса у рідних Різдвянах!».

На все Божа воля. Правду кажуть, що думка без діла – мертва. Ідею Петра Панасюка щодо спорудження каплиці у Різдвянах підтримали не лише 40 його друзів-заробітчан, але й односельчани, інші добрі люди.

У Різвдянах для каплички підшукали місце між двома пагорбами, один який вкривали берізки, а інший – хвойний ліс. У 2008 році місце для майбутньої каплиці освятив нині вже покійний отець Ігор Оліх. Того ж року, коли у Москві Петро Панасюк молився перед «Казанською» за «всіх тяжко болящих», у Різдвянах тихо відходила у засвіти його мама. Хтозна, можливо, свіча, запалена сином Петром у далекій стороні, й полегшила останні дні його матері, котра упокоїлась в Бозі у день Казанської божої Матері, що відзначається двічі на рік – у липні та листопаді. Така сумна обставина ще раз утвердила у вірі й щирих помислах пана Петра: майбутня капличка таки носитиме ім’я ікони Казанської Божої Матері. 

Поступово до справи побудови каплички долучались добрі люди з села і поза ним. Допоміг професійними порадами і працею земляк, скульптор і художник Михайло Кульчицький зі Струсова. Одні люди офірували гроші, інші пропонували оплатити роботу будівельників, столярів, бляхарів.

За внутрішні розписи взялися майстри з Тернополя Ігор Чабан і Валерій Копко, художню різьбу виконував Олег Мамедов із сусіднього села Заздрість, написання ікон довірили члену Національної спілки художників України, талановитому художнику, скульптору й іконописцю з Теребовлі Миколі Шевчуку.

І ось 2013-й рік. Недільні дзвони величально сповістили про хресний хід з нагоди освячення каплички ікони Казанської Божої Матері.

«Тоді процесія з хоругвами пройшла усім селом. Попереду молоді люди несли майстерно виконану Миколою Шевчуком «Казанську» ікону, співав церковний хор. У променях сонця святий образ Богородиці аж світився», - пригадує Петро Панасюк.

Уперше біля новозбудованої каплички прозвучала молитва до Казанської Богородиці. Десятки людей різних конфесій

прийшли поклонитися святим образам. Затамувавши подих, люди й нині тут вкривають себе хресним знаменням, вдивляються в ікони, розписи, а на них, зверху, з куполу споглядає символічне зображення Всевидящого Божого Ока… 

Тож коли будете у Різдвянах, підіть до каплички ікони Казанської Божої Матері. Прийдіть сюди, вклоніться і в тихій молитві побудьте наодинці із Всевишнім…

Олег СНІТОВСЬКИЙ

Фото автора