В офіційному виданні Верховної ради України газеті «Голос України» від 22 грудня 2015 року, в номері 221, на 14 сторінці було надруковано статтю під назвою «Національна увага другому хлібові. Учені-аграрії закликають городників перейти на промислове вирощування органічної (біологічної) картоплі». Ця стаття у вигляді маскованого звернення вчених НААН і НАН була підписана понад, як 30 «вітчизняними світилами наук».

Після тривалої німої мовчанки за часи незалежності під самий новий 2016 рік вчені-аграрії вирішили повчити «затурканого» селянина розуму та подумати про долю села.  На початку третього тисячоліття ручне вирощування картоплі, на думку світил, є сізіфовою працею, себто дідівським картоплярством.

Інтелектуалів сучасності вкрай хвилює виснажлива праця, тривожні наслідки  поширення всіляких хвороб, недотримання сівозміни та сортозміни у приватному секторі.  Бачте, нехтуються наукові поради, а як наслідок, вже завтра слід  чекати черговий присадибний Чорнобиль з трагічною статистикою генних захворювань. А далі ще страшніше – генний код людини зрушиться  невиправданою дією отруйних речовин-хімікатів. Вроджене каліцтво стане нормою наступних поколінь. Такий-то апокаліпсис людського родоводу, а все через домашнє неймовірно затратне  картоплярство.

По народному це називається «прокинулися».
Ось вам яскравий черговий приклад відірваності  псевдовчених  від реалій сьогодення.

Коли після чергової економічної кризи, війни, інших випробувань настає вже економічний геноцид народу, коли безробіття, безгрошів’я, жебрацтво стає нормою життя, горе-еліта радить відмовитися від другого хліба. Щоб вижити, прогодувати сім’ю на вулицях міст стоять і мерзнуть селяни, намагаючись продати свою сільськогосподарську продукцію вирощену на присадибних ділянках.

Це їхній  шанс на порятунок в сучасних ринкових реаліях. Мнимий перехід на органічне виробництво, з жорстким контролем технологій через міжнародну сертифікацію подається у вигляді винесення всіх посадок картоплі за межі села на так звану «виокремлену» площу.

Здається, що сформоване вже  товстосумами нове стратегічне завдання для горе-світил - це розробка наукової програми через промислові гони -  аби «викурити» селян із села. Після заборони городництва, як  такого, позбавлення засобів до існування, можна легко та дешево скупити всю  присадибну земельку (3 мільйони (!) гектарів). Пізніше відкриваємо кордон і стара Європа отримує чергову оптову партію  роботяг-рабів. З порожніми гаманцями світських благ  чи пак «європейських цінностей» ми не відчуємо, а от манкуртами на чужині станемо легко.

Розкуркулення та голодомор в минулому столітті село пережило. Із тяжкими для себе наслідками. Але колискою української нації залишилось.

Так звані «науковці» кажуть про землі резервного фонду чи погоджені паї. Але  на практиці того резерву вже давно або немає, або земельні площі відведено під цвинтарі. Вимирає село потрохи. Дайте хоч з гідністю померти на своїй землі. Ну а термін «погоджені паї», «промислові гони», «договори загальної поведінки з власниками городів» взагалі якесь - ноу-хау. Погоджені ким і за яку ціну? Якщо ціною вимирання селянства, то вибачте...

Таким чином, зазначене красиве напрацювання «яйцеголових» українських аграрних вчених у вигляді вивільнення селян з городнього полону має «страгічне значення» для запровадження біологічного виробництва.

В усіх сучасних цивілізованих країнах домінуючим став такий солідарно-узгоджений імператив про роль і ціль науки, за яким вона має бути лише корисною.

Натомість старою утопією є – спільна участь в організації робіт, визначення повноважень, наскрізний контроль і розподіл продукції, маркетинг, експорт.  Туманна ідея ввести посаду юриста з протоколювання та контролю земельних відносин така сама мертво народжена, як теза про надання повноважень сільраді оформляти спадкові справи. Два роки вже товчемо воду в ступі.

І на звершення остання цитата публікації  - «Звичайно, при такій реорганізації, точніше об’єднанню права (нових – пропущено) власників землі залишаються непорушними». Краще не скажеш. Чи не так, панове?