Що діється у голові чоловіка, коли він дивиться на жінку, з’ясували у Тернополі (фото, відео)
«Світ тут, перед моїми очима, а я тільки повинна встромляти назви у все, що є довкола мене. Так, як я встромляю ножа у живіт курки», – робить висновок головна героїня п’єси сучасного шотландського драматурга Девіда Гарровера.
Таких і подібних фраз, на кшталт, «що думають жінки, коли їх ніхто не чує» або «що діється у голові чоловіка, коли він дивиться на жінку» вистачало у постановці Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса.
Саме цей колектив вчора, 16 вересня, п’єсою «Ножі в курях, або Спадок Мірошника» відкрили XVI Всеукраїнський фестиваль «Тернопільські театральні вечори. Дебют» (докладно про цю культурну подію читайте ТУТ і ТУТ – прим.).
Правду кажучи, така постановка більше пасувала б «малій сцені», адже головних героїв було лише троє і декорації впродовж вистави не змінювалися. Втім, емоції вирували навіть у такому малому «трикутнику»: любитель коней і орач Вільям – його молода дружина – мірошник Ґілберт Горн.
«Ножі в курях» – п’єса доволі складна і багатогранна, бо вона сповнена численних символів. Так, коли Вільям порівнює жінку із полем (а із чим ще може порівняти її звичайний селянин?), вона йому відповідає: «Я не поле. Як це я – поле? Поле – воно яке? Рівне. Сире. Чорне від дощу. Я – не поле».
Словом, ці троє – зовсім різні. Голова родини зосереджений на повсякденних справах, весь час думає лише про господарку і своїх коней. Трохи грубуватий, навіть у ставленні до коханої. Його дружина – дурненька мрійниця, яка не має коли голову до неба підняти через хатні турботи. Натомість мірошник – освічений і схильний до вільнодумства чоловік. Саме знайомство із ним змінює свідомість жінки так, що вона не в змозі більше жити із нудним і марудним орачем, а тому… вбиває його.
– Ой, вона зараз його уб’є!? – шепотіла одна із глядачок подрузі.
– Я би сама такого зануду вбила… – впевнено відповіла приятелька.
Проте стосунки у нової пари все одно не складаються. Горн врешті залишає млин і перебирається жити до міста. Йому там – цікавіше і не треба мити справу із «селом».
Підсилює сприйняття вистави оригінальна сучасна сценографія Володимира Стецьковича. Він наче дістав із голови героїні її «думки» і відтворив їх в онлайн-режимі – на простирадлах, що висіли над сценою.
– Нічого я тобі не скажу. Не видам, що у мене в голові. Там багато є... Багато різного. Але я не скажу чого… – говорила жінка.
Власне, кожен, хто був у залі, шукав у сюжеті щось своє. Комусь подобалися перипетії, бо нагадували про історії сусідів чи близьких. Інші впродовж години і 20 хвилин замислювалися над філософським сенсом побаченого на сцені. І хоча справжній задум Гарровера для всіх залишився «незайманим», публіка радо вітала акторів, не раз викликала їх на біс. А голова професійного журі Федір Стригун відразу після вистави вручив акторам грамоту за участь у фестивалі.
Нагадаємо, Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір’я» ввечері 18 вересня зіграла політичний детектив «Кафе Республіка». Натомість 19 вересня на сцену із класичною комедією Мольєра «Скупий» вийде Хмельницький академічний обласний музично-драматичний театр ім. М. Старицького. Читайте про це на «Терені» згодом
Фото і відео автора, а також – із відкритих джерел
