Шкіряні парасольки від тернополянки (фото)
Тернополянка Людмила Майка любить рукоділля. Каже, так відпочиває та прикрашає світ навколо себе. Серед того, що вона виготовляє є й досить незвичні рукотвори — брошки зі шкіри. Брошки — аксесуар, який, чомусь, нечасто побачиш, а ще й зі шкіри… Тому вирішила поспілкуватися із пані Людмилою та розпитати її про хобі.
— Рукоділля — це дуже кропітка праця і, зазвичай, це сидяча робота в одній позі. Тому я намагаюся чергувати плетіння з паперової лози, виготовлення брошок і ляльок із капрону, малювання картин по номерах і в’язання, — розповідає співрозмовниця.
Виготовляти брошки пані Людмила не планувала. Все вийшло спонтанно.
— Брошки — це дуже вишукано та стильно, як на мене! Коли я шукала подарунок своїй похресниці, яка живе в Іспанії, то побачила в інтернеті шкіряну брошку-парасольку, яка мене вразила. Я замовила її, але перед тим, як відправити, добре роздивилася... Мій подарунок сподобався іменинниці та її мамі — це надихнуло мене зробити схожі своїм донечкам. Зі шкірою проблем не було — мій зять Тарас шиє шикарні шкіряні портмоне, а залишки шкіри віддає мені. Я їх використовувала для декорування своїх виробів із паперової лози, — провадить мову далі майстриня. — Я вирішила здивувати свою донечку Танюшку парасолькою із її улюбленими тюльпанами, а Альонку — із кленовим листям... Реакція на подарунки мене просто окрилила! Коли з Іспанії подзвонила кума, побачивши в ФБ вже мої брошки, то замовила їх собі — я була щаслива! Так в Естепону поїхали мої чотири різні парасольки.
Щоправда, працювати зі шкірою не так просто — але, на думку співрозмовниці, всі труднощі компенсують вишуканий вигляд виробів із цього матеріалу.
— Шкіра — це дуже теплий матеріал, вона немов жива і сама підказує, що з неї можна зробити, щойно береш її в руки. Головне у роботі з нею — це настрій та бажання творити! Якщо знервований — навіть не берись до роботи! Шкіра любить душевну гармонію! Тому я з нею зазвичай працюю пізно вночі, коли чоловік вже спить і ми залишаємося з нею наодинці. Ескізи я не малюю, просто вирізаю багато різних листочків, квітів, заготовляю різноколірні парасольки та “раджуся« з ними — хто куди хоче приклеїтися, а вони вже підказують мені куди кому більше пасує. А коли роблю на замовлення, то враховую думку людини, щоб було »в точку”. Саме тому один із найвідповідальніших етапів — це декорування, бо ж вподобання в усіх різні. Але у мене є й експерти — мої донечки, до яких я звертаюся в моменти сумніву. Їм я довіряю більше, ніж собі, бо це — ніжність, сучасність, молодість, креативність! Надихає на нові роботи реакція людей. Так класно почути: “Це ти сама зробила?!”
Але найцінніші для співрозмовниці не її брошки.
— Найцінніші для мене ті, які створили мої троє хлопчиків, мої жадані внученятка, для своїх мам. Щоб відволікти їх від гаджетів, я запропонувала зробити подарунки мамам власноруч — а вони загорілися ідеєю. Кожен сам придумав брошку (і це були не парасольки), я лише допомагала там, де маленькі рученятка фізично не справлялися. Ну і гарячий клей, звичайно, не довірила. Дуже хочу навчити їх робити романтичні вчинки та подарунки, отримувати від цього задоволення. Для майбутніх чоловіків, впевнена, це дуже важливо.
Пані Людмила любить носити свої брошки, адже любить ловити захоплені погляди на них. Каже, такі вироби пасують як до шарфів, так і до суконь, піджаків і светрів.
— Поєдную їх зі шкіряними аксесуарами: браслетом (подарованим зятем), ременем, сумкою, а ще поєднала гребінець та парасольку, тож отримала оригінальну прикрасу на волосся. А шкіряна сережка-парасолька (ідея моєї донечки Альонки), оригінально підходить дівчаткам.
Наостанок запитую співрозмовницю, чому їй подобається рукоділля. Відповідає:
— Це можливість рухатися вперед, реалізовувати свої мрії, доводити самій собі, що я зможу це зробити! Я боюся нудної старості! А головне — працюючи, я відпочиваю і… прикрашаю світ навколо себе.
Інна Віконська
