Станом на 21 січня у Тернопільській області зареєстровано 5 випадків звернень громадян з покусами тварин. Про це повідомили в департаменті охорони здоров’я ОДА.

На сьогодні сказ залишається однією з найважливіших проблем охорони здоров’я і ветеринарії. Його епідеміологічна значимість визначається абсолютною летальністю, широким розповсюдженням, прямим зв’язком з захворюваннями серед тварин та наданням спеціалізованої антирабічної допомоги населенню.

Сказ займає десяте місце серед причин смерті людей (по значимості) в структурі інфекційних хвороб. Щорічно в світі гинуть від сказу 55 тисяч людей і більше 10 млн. отримують антирабічне щеплення.

В даний час епідемічна ситуація зі сказу в Україні нестійка. Щорічно 100-120 тисяч осіб звертаються за медичною допомогою з приводу укусів тваринами, 18-20 тисяч щеплюються проти сказу. Лише профілактичні щеплення можуть захистити від захворювання.

Основними резервуарами сказу у природі лишаються дикі тварини: лисиці, вовки, гризуни. Серед них найбільшу загрозу несуть лисиці. Проте небезпечними для людини є й домашні тварини – коти, собаки та сільськогосподарські тварини, які могли заразитись від диких.

Хворі тварини виділяють вірус, головним чином, зі слиною. Встановлено, що у собак вона стає заразною ще до появи клінічних ознак сказу (за 5-10 днів), тобто заразитися можна від тварини, яка фактично ще не хвора, але вже є носієм вірусу. Виявити таку тварину зовні неможливо. Собаки-носії вірусу – не обов’язково агресивні. Остерігайтесь, щоб такий собака не лизав ваші руки. Щоб передати вірус, тварині варто лише чхнути чи похекати, висолопивши язика, і оточуюче середовище вмить наповниться крапельками ураженої слини.

Джерелом зараження можуть бути не лише приблудні тварини, адже і серед домашніх знайдеться чимало нещеплених від сказу. На жаль, у нас цій проблемі населення не приділяє належної уваги.

Перша ознака сказу – водофобія, бо вражаються гортань та стравохід. Коли хвора на сказ людина п’є воду, у неї з’являються сильні болі в горлі. Вражається ще й головний мозок та вся нервова система в цілому, тому людина швидко божеволіє, стає агресивною. Згодом відбувається інтоксикація організму, з’являється параліч м’язів.

На 4-7 день хвороби настає смерть.

З усіх спільних для тварини та людини хвороб ця – найстрашніша, вона не піддається лікуванню. Профілактика сказу проводиться в двох напрямках: шляхом щеплення домашніх та службових собак, ізоляції від людей диких тварин. Хворого хижака доцільно вбити, сповістити в ветустанову.

З метою попередження захворювання на сказ при отриманні людиною укусів тваринами потрібно своєчасно звертатись за медичною допомогою.

Пам’ятайте, сказ не можна вилікувати, його можна попередити!