Сніданки з літераторами у Тернополі (фото)

Другий та третій день «Мистецького фестивалю «Ї» для мене розпочиналися у барі «Коза». Там локалізувались ранки з літераторами.

Першого дня тернопільський поет Юрій Завадський із норвезьким письменником Ерлінгом Кіттельсеном ладували форшмак.

Пан Юрій каже, що готував таку страву дуже давно. Тому ця ідея йому сподобалась, тим більше, «в Ісландії на одному фуршеті подавали страшенно добрий форшмак, і я собі подумав: «Холєра ясна, треба це зробити». Ерлінг Кіттельсен форшмак раніше не пробував. Але каже, що любить готували рибні страви, особливо з оселедецем.

Норвежець — автор поетичних збірок, книжок про скандинавську міфологію. У тернопільському видавництві «Крок», яке очолює Юрій Завадський, у серії перекладної поезії вийшла збірка гостя «Вірш як місто».

— У цій серії зазвичай виходять автори молодших поколінь, але є кілька великих постатей, які є літературними китами, серед яких - Ерлінг Кіттельсен. Він - величезна постать у Норвегії, — каже пан Юрій. — А разом із тим приємна людина, й відкрита до розмов, нових ідей. Він готовий приймати нас такими як є, шукати спільне, а не відмінне.

— Я бував в Україні кілька разів, але недовго, — каже Ерлінг. — Мені подобається тут, викликає інтерес тутешня культура. Я стежу за тим, що відбувається у світі. Особливо мене цікавлять вірування, міфи, табу. Я був на Кавказі — у тамтешній міфології та скандинавській є спільні риси. У міфології є багато рівнів. Я працюю з давніми текстами — мені цікаво занурюватися у них. Гадаю, якщо заглибитись у міфологію, знайдемо рівні, що спільні для різних культур, — мовив Ерлінг Кіттельсен. — Що ж до віршів, то у них не багато образів із міфології. Проте, якщо мовити про міфологію, як спосіб розуміння речей та подій, то вона присутня.

А далі поети й голова творчого об’єднання «Коза» Ігор Мамус різали цибулю, чистили оселедець, перепускали через м’ясорубку все те, а ще додавши яблук, цибулі, яйця та масло. Цю ніжну масу намащували на хліб та декорували помідорами. Всім тим пригостили ближніх своїх. Тож ранок був смачним та цікавим.

На початок сніданку з Олександром Ірванцем я не потрапила. За планом він мав би готувати деруни, але літописи зберегли чарівну фразу письменника «які в с***ку деруни», тож пригощенням стали млинці. А головною стравою – розповіді Ірванця. Чомусь, коли я прийшла, мова саме йшла про цвинтарні історії.

— Едгар По — один із моїх улюблених письменників. Так само, як Гоголь, він мав контакт із потойбічним світом. Я читав, як одного разу під час прогулянки з друзями, він сказав: «Зачекайте, до мене прийшли», відійшов в сторону і почав розмовляти з кимсь, кого ніхто, крім нього, не бачив. Едгар По помер у Нью-Йорку, його перепоховали у Балтіморі. Десь я читав, що в день його перепоховання на могилі з’являється букет червоних гвоздик і півпорожня пляшка бренді, бо коли померла дружина Едгара, він був безутішний, пив бренді, і писав геніальні поеми. Коли я приїхав у Балтімор, по дорозі купив бренді, яке називалось «Крішчєн бразерс» - «Брати Християне», і букет червоних гвоздик. Прийшов на могилу, поклав квіти та залишив півпляшки бренді, — розповідає Олександр Ірванець. — Я був на могилі Анни Ахматової в Комарово в Передмісті Санкт-Петербургу, вона одна з моїх улюблених поетес. А на могилі Лесі Українки на Байковому кладовищі в Києві вибита цитата з газети «Правда». Щось про те, що вона «являється виразітілєм інтєрєсов трудового народа». Нічого кращого не знайшлось. А ви не були? (звертається до сусідки — А. З.) Треба ходити часом на могили.

Розмова за столом продовжується і далі, мова заходить за біологію, письменництво та багато інших речей. Але час вирушати до наступного пункту, тож лишаю «Козу» з думкою, що літературні ранки – це добрий початок дня.