Рідкісних тваринок - сонь, виявили на Рівненщині.

Мешканка Рівного Наталія Шустик розповіла «Радіо Трек» подробиці історії поселення на їхній дачі у селі Кам'яна Гора Костопільського району сонь - тварин з Червоної книги.

- Вони сиділи у нас у двох шафах, видавали дивні звуки. Ми думали, що то щось велике та страшне. Коли відкрили, я верещала дико. Чоловік – був більш спокійний. Спочатку ми думали, що то скажена білочка, бо скажені тваринки йдуть до людей. Потім ми подивилися по Інтернету і побачили, що це дуже рідкісна тваринка соня. Це дика тваринка, мешкає у лісі, в садках. Але її дуже рідко можна побачити, бо вона веде нічний спосіб життя, - розповіла Наталія.

unnamed-31

Жінка каже, що у них поселилися соні тому, що дача розташована за 10 метрів від лісу і нині там відбувається планова вирубка дерев. Звук бензопил лякає тварин і вони перебираються якомога ближче до людей.

Щоб дізнатися, чим годувати сонь, Наталія телефонувала до Рівненського зоопарку. Їй розповіли, що вони їдять фрукти, зернові, каштани, жолуді. Окрім цього, порадили створити тваринам умови, придатні для зимівлі: нанести сіна, листя. Адже соні на півроку впадають у зимову сплячку.

- Питання про те, щоб віддати сонь у зоопарк, ми навіть не обговорювали. І наші друзі, і всі приємно вражені, що соні поселилися у нас. Вони звикли, що у нас завжди якісь з’являються тварини. Так, у нас є незвичайні собачки мініатюрні. Шиншили були, хом’яки, покинутих пташенят сойки ми виходжували, собачат знаходили в лісі при температурі 19 градусів морозу. Інакше кажучи, я - досвідчений звіролюб. Але тварини з Червоної книги у нас вперше, - продовжує Наталія Шустик.

Нині соні звикли до людей. Ще трішки і братимуть у них їжу з рук. Коли їм дають сухарики, не ховаються і дозволяють себе сфотографувати.

Наталія Шустик жартує , що її чоловік з любов’ю зробив в альтанці три шафи, дуже гарно декоровані. І соні вирішили поселитися саме там. Причому, обрали дачу, де новіший будинок. Альтанці – п’ять років, як і  будинку. Видно, естети ці соні, що вибрали собі таке помешкання. Не захотіли селитися на старих дачах, - говорить пані Наталія.

Довідка «ТЕРЕНу». Соня лісова, або вовчок лісовий — гризун родини вовчкових.  Цей звірок добре відрізняється від інших гризунів нашої фауни сіро-бурим забарвленням хутра, пухнастим хвостом, чорною смугою, що йде через око, та чіпкими пальцями. Довжини тіла та голови - 90-116 мм, хвоста - 60-93 мм.

За зовнішнім видом подібна до жолудниці європейської («соні садової»), поширеної в Україні на Поліссі, Поділлі та у прикарпатських областях. Гризун поселяється у лісах та садках. Свої гнізда влаштовує у дуплах дерев, в шпаківнях, часто селиться поблизу людей, зокрема у господарських приміщеннях. Соня часто стає жертвою котів та куниць.

Соня лісова дуже добре приручається з малого віку. В ранньому віці добре п'є молоко (розведену «дитячу суміш») з піпетки, у віці від 2-х тижнів до 3-х місяців надає перевагу комахам, особливо охоче їсть коників, великих нічних метеликів, «борошняних червів». За один день з'їдає близько 10-20 комах. Воду п'є часто, дуже любить ягоди та фрукти. Активна переважно у вечірні години.

Основна їхня їжа – жолуді та горіхи. Відповідно, ареалом поширення цих гризунів є букові та дубові ліси. Звірина їсть лише стиглі фрукти і ягоди, тому під час годівлі спершу куштує плід і недостатньо зрілий викидає на землю. Робить це вночі, оскільки веде нічний спосіб життя, то ж часто на ранок господарі можуть побачити кругом своїх дерев багато понадкушуваних плодів.

До речі, соня-полчок – улюблениця римлян. Вважають, що першопочатковий їхній ареал був якраз Західна Європа і Південна Європа, а звідти їх вже римляни завезли в інші країни. Цей народ вирощував сонь з метою споживання в їжу: це був для них дорогоякісний делікатес. Його масово продавали по тамтешніх ринках, і далеко не кожен міг дозволити собі його придбання.

Зоологи застерігають не ловити і не намагатися «одомашнити» цих тварин.

   Фото з відкритих джерел