Минає 9 днів світлої пам’яті з дня непоправної втрати для Тернопільщини та усієї країни Людини високого неба, умілого керівника, вірного та чесного друга, надзвичайного патріота України, люблячого батька та дідуся ОЛЕКСАНДРА СТАДНИКА.

Олександр Михайлович народився 9 грудня 1962 року в с.Буданів Теребовлянського району. В юності займався боротьбою, футболом, представляв інтереси школи на змаганнях, чудово володів музичними інструментами, зокрема гітарою, гарно співав, створив з друзями-однодумцями музичну групу, яка тішила своїм талантом усю молодь села, пише Галас.

Відслужив у війську, де ще активніше почав займатися спортом, вести здоровий спосіб життя.

Закінчив Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут, де проявив себе як здібний та хороший студент.

Працював інженером, головним інженером в колгоспах Чортківського району (1989—1991);

Також трудився у кооперативі «Консервний завод» в с. Росохач (1991—1997, Чортківського району);

Був директором підприємств «Терно-Балт» і «Агропродукт» в с.Росохач, як хороший менеджер та управлінець вивів підприємство на високий рівень, з розумінням ставився до прохань громади, підтримував матеріально потребуючих та хворих, дбав про інфраструктуру села, допомагав школі та дитячому садку, розвивав спорт, зокрема утримував футбольну команду.

У час Помаранчевої революції, будучи членом Народного союзу «Наша Україна», Олександр Стадник зорганізував групу соратників та першим з Чортківщини поїхав у столицю України, тому що щиро прагнув змінити правлячу еліту і перезавантажити внутрішній й зовнішній п

DSC_0220

Знаючий та сміливий керівник, новатор з креативним підходом змінив навіть атмосферу, дух в чиновницьких кабінетах, адже епіцентром усього стала людина та її проблеми. Комунікабельний, найчутливіший до людських взаємин та строгий і серйозний, навіть нетерпимий у боротьбі з байдужістю, злом, брехнею, зрадою.

У 2009 році мешканці Чортківського району довірили Олександру представляти їхні інтереси у Тернопільській обласній раді (2009-2015 рр). З вересня 2014 року і до завершення каденції представляв Тернопільську обласну раду в наглядовій раді Тернопільського обласного фонду підтримки підприємництва. Будучи головою постійної комісії з питань бюджету Тернопільської обласної ради Олександр Стадник уміло та професійно комунікував з розпорядниками коштів, знаходив компроміси та давав рекомендації щодо розподілу коштів у економічно складний для країни час. Відповідально ставився до своїх обов’язків, проте ніколи не забував, що головне у житті – Людина, а не фінанси.

Олександр Михайлович ніколи не забував про Чортківський район, інтереси якого представляв в області. За його депутатської каденції профінансовано ряд проектів, зроблені ремонти комунальних установ та доріг, розпочаті культурні, спортивні та мистецькі заходи. Маючи бажання, завжди знаходив час взяти участь у сесіях Чортківської районної ради, колегіях, нарадах, урочистостях. Одним словом – жив і дихав життям рідного краю!

Коли почалася революція Гідності, побили студентів, Олександр знову першим подався у серце країни, адже не міг змиритися з жорстокістю ти цинічністю тогочасного керівництва країни, міліцейським свавіллям, корупцією, узурпацією влади, політикою русифікації та зближення з Росією, очолив протестний рух і цілу тривалу кампанію громадянської непокори владному режиму та порушенням прав людини провів у Києві. Коли почалися перші постріли на вул. Інститутській і гинули люди, Олександр теж йшов під кулями, забирав поранених і ні на мить не відступив, навіть розуміючи, що його життя під загрозою. Тоді Бог милував!

Приїхавши з Майдану, ділився думками, сповненими незбагненним вмістилищем патріотичних емоцій, однак ніколи не вивищував себе серед інших.

Згодом працював у державних структурах, приватних товариствах Тернополя: Директор «Домобудівник -Тернопіль», начальник управління організаційно – господарського забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, директор “ЕКОР ТЗ” ( до завершення свого земного шляху).

В свій час був Президентом Тернопільського професійного футбольного клубу “Нива”.

Окрім уподобань активних видів спорту, Олександр любив шахи, не дивно, оскільки був великим інтелектуалом. Так, у лютому 2020 року став співзасновником ГО «Шахова Федерація Чортківщини».

Та де б не трудився Олександр Михайлович, його знали як надзвичайно порядну, харизматичну, скромну, товариську, надійну людину, високопрофесійного спеціаліста, відповідального керівника і справжнього патріота.

Олександр виховав двох чудових дітей Марію та Олександра, яких надзвичайно любив. У травні на світ появився його маленький внучок – нащадок Сашко, до якого прикипів усім своїм великим та добрим серцем, мріяв про його перші кроки та спільні ігри. Не судилося…

А скільки ще нереалізованих планів було у Олександра: – сучасний цех, укомплектований високотехнологічним обладнанням для удосконалення якості виготовленої продукції в “ЕКОР ТЗ”, над яким працював останні місяці та почав втілювати у життя перші напрацювання;

– Шаховий турнір всеукраїнського масштабу;

А основне – побачити щасливу, багату, європейську Україну, в якій достойні професійні керівники, які, як і він, дбають про рідну країну!

Третього вересня помер колега Олександра, відомий фінансист та багатолітній керівник головного фінансового управління Тернопільської ОДА, депутат обласної ради у 2002-2006 роках та голова постійної комісії з питань бюджету Ярослав Баранець… Будучи уже хворим на коронавірус, Олександр Михайлович щиро сумував, що не може попрощатися з покійним товаришем. А вже за 13 днів їхні душі зустрілися в Царських оселях… Не було рук, обнялися крильми…

Невблаганна смерть забрала життя, але ніколи не зможе забрати пам’ять про світлу Людину, її добрі справи та вчинки…

Молимося за душу Олександра і хай його праведна душа поселиться у Царстві Небеснім. Тому що Бог – це Цар, а Він не буває без своїх підданих: подібно й Царство Небесне появляється лише там, де відбувається зустріч людини і Бога – зустріч, результатом якої для цієї людини стає нове життя…

Хай Божественна благодать для Олександрової душі вибере чудове місце, де живуть праведники і святі… Він проклав собі дорогу до Раю своїми руками, своєю особистою працею, своєю любов’ю та добротою…

Фото з відкритих джерел