Спогади про справжню людину

FBF61532-65FC-443D-84FC-612E8EE295B3

Минає 9 днів світлої пам’яті з дня непоправної втрати для Тернопільщини та усієї країни Людини високого неба, умілого керівника, вірного та чесного друга, надзвичайного патріота України, люблячого батька та дідуся ОЛЕКСАНДРА СТАДНИКА.

Олександр Михайлович народився 9 грудня 1962 року в с.Буданів Теребовлянського району. В юності займався боротьбою, футболом, представляв інтереси школи на змаганнях, чудово володів музичними інструментами, зокрема гітарою, гарно співав, створив з друзями-однодумцями музичну групу, яка тішила своїм талантом усю молодь села, пише Галас.

Відслужив у війську, де ще активніше почав займатися спортом, вести здоровий спосіб життя.

Закінчив Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут, де проявив себе як здібний та хороший студент.

Працював інженером, головним інженером в колгоспах Чортківського району (1989—1991);

Також трудився у кооперативі «Консервний завод» в с. Росохач (1991—1997, Чортківського району);

Був директором підприємств «Терно-Балт» і «Агропродукт» в с.Росохач, як хороший менеджер та управлінець вивів підприємство на високий рівень, з розумінням ставився до прохань громади, підтримував матеріально потребуючих та хворих, дбав про інфраструктуру села, допомагав школі та дитячому садку, розвивав спорт, зокрема утримував футбольну команду.

У час Помаранчевої революції, будучи членом Народного союзу «Наша Україна», Олександр Стадник зорганізував групу соратників та першим з Чортківщини поїхав у столицю України, тому що щиро прагнув змінити правлячу еліту і перезавантажити внутрішній й зовнішній п

DSC_0220
DSC_0220

олітичний курс країни, адже, як керівник підприємства, добре знав настрої та бажання людей. Тверда політична позиція Олександра, небайдужість до майбутнього України, глибокий патріотизм та величезний досвід призвели до призначення його головою Чортківської районної державної адміністрації, а пізніше – обрання головою Чортківської районної ради.

Знаючий та сміливий керівник, новатор з креативним підходом змінив навіть атмосферу, дух в чиновницьких кабінетах, адже епіцентром усього стала людина та її проблеми. Комунікабельний, найчутливіший до людських взаємин та строгий і серйозний, навіть нетерпимий у боротьбі з байдужістю, злом, брехнею, зрадою.

У 2009 році мешканці Чортківського району довірили Олександру представляти їхні інтереси у Тернопільській обласній раді (2009-2015 рр). З вересня 2014 року і до завершення каденції представляв Тернопільську обласну раду в наглядовій раді Тернопільського обласного фонду підтримки підприємництва. Будучи головою постійної комісії з питань бюджету Тернопільської обласної ради Олександр Стадник уміло та професійно комунікував з розпорядниками коштів, знаходив компроміси та давав рекомендації щодо розподілу коштів у економічно складний для країни час. Відповідально ставився до своїх обов’язків, проте ніколи не забував, що головне у житті – Людина, а не фінанси.

Олександр Михайлович ніколи не забував про Чортківський район, інтереси якого представляв в області. За його депутатської каденції профінансовано ряд проектів, зроблені ремонти комунальних установ та доріг, розпочаті культурні, спортивні та мистецькі заходи. Маючи бажання, завжди знаходив час взяти участь у сесіях Чортківської районної ради, колегіях, нарадах, урочистостях. Одним словом – жив і дихав життям рідного краю!

Коли почалася революція Гідності, побили студентів, Олександр знову першим подався у серце країни, адже не міг змиритися з жорстокістю ти цинічністю тогочасного керівництва країни, міліцейським свавіллям, корупцією, узурпацією влади, політикою русифікації та зближення з Росією, очолив протестний рух і цілу тривалу кампанію громадянської непокори владному режиму та порушенням прав людини провів у Києві. Коли почалися перші постріли на вул. Інститутській і гинули люди, Олександр теж йшов під кулями, забирав поранених і ні на мить не відступив, навіть розуміючи, що його життя під загрозою. Тоді Бог милував!

Приїхавши з Майдану, ділився думками, сповненими незбагненним вмістилищем патріотичних емоцій, однак ніколи не вивищував себе серед інших.

Згодом працював у державних структурах, приватних товариствах Тернополя: Директор «Домобудівник -Тернопіль», начальник управління організаційно – господарського забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, директор “ЕКОР ТЗ” ( до завершення свого земного шляху).

В свій час був Президентом Тернопільського професійного футбольного клубу “Нива”.

Окрім уподобань активних видів спорту, Олександр любив шахи, не дивно, оскільки був великим інтелектуалом. Так, у лютому 2020 року став співзасновником ГО «Шахова Федерація Чортківщини».

Та де б не трудився Олександр Михайлович, його знали як надзвичайно порядну, харизматичну, скромну, товариську, надійну людину, високопрофесійного спеціаліста, відповідального керівника і справжнього патріота.

Олександр виховав двох чудових дітей Марію та Олександра, яких надзвичайно любив. У травні на світ появився його маленький внучок – нащадок Сашко, до якого прикипів усім своїм великим та добрим серцем, мріяв про його перші кроки та спільні ігри. Не судилося…

А скільки ще нереалізованих планів було у Олександра: – сучасний цех, укомплектований високотехнологічним обладнанням для удосконалення якості виготовленої продукції в “ЕКОР ТЗ”, над яким працював останні місяці та почав втілювати у життя перші напрацювання;

– Шаховий турнір всеукраїнського масштабу;

А основне – побачити щасливу, багату, європейську Україну, в якій достойні професійні керівники, які, як і він, дбають про рідну країну!

Третього вересня помер колега Олександра, відомий фінансист та багатолітній керівник головного фінансового управління Тернопільської ОДА, депутат обласної ради у 2002-2006 роках та голова постійної комісії з питань бюджету Ярослав Баранець… Будучи уже хворим на коронавірус, Олександр Михайлович щиро сумував, що не може попрощатися з покійним товаришем. А вже за 13 днів їхні душі зустрілися в Царських оселях… Не було рук, обнялися крильми…

Невблаганна смерть забрала життя, але ніколи не зможе забрати пам’ять про світлу Людину, її добрі справи та вчинки…

Молимося за душу Олександра і хай його праведна душа поселиться у Царстві Небеснім. Тому що Бог – це Цар, а Він не буває без своїх підданих: подібно й Царство Небесне появляється лише там, де відбувається зустріч людини і Бога – зустріч, результатом якої для цієї людини стає нове життя…

Хай Божественна благодать для Олександрової душі вибере чудове місце, де живуть праведники і святі… Він проклав собі дорогу до Раю своїми руками, своєю особистою працею, своєю любов’ю та добротою…

Фото з відкритих джерел

Вибір читачів за тиждень

Відео