«Це заняття допомагає відволіктись, включити уяву, глибше зрозуміти роботи автора, ну і звісно розширити уявлення про мистецтво, оскільки для того, щоби вибрати одну картину, треба переглянути сотні», — каже Ксенія Качурівська. Вона — одна з тих, котрі приєднались до флешмобу, мета якого інтерпретувати/осмислити твори мистецтва, а опісля відтворити. Роботи викладають у соціальних мережах, зокрема, й під тегами #изоизоляция і #мистецтвовдома.

Я поговорила із тернополянами, котрі беруть участь у цьому флешмобі, щоби дізнати, навіщо їм це.

Марічка Юрчак, художниця  

Ми почали з «Купчихи за чаєм» Бориса Кустодієва: я подумала, що мама в цьому образі буде дуже органічна. А ще в нас був самовар, сервіз і кицька — головні герої. Мама одразу погодилася на перевтілення. І за аналогією, «Любительку абсенту» Пабло Пікассо зробили, бо в нас є сифон. Ось так прозаїчно.

Людмила Юрчакn

люмила юрчакц_n

Мама підхопила ініціативу та почала пропонувати різні картини для того, щоб їх обіграти. Зокрема, придумала всі образи для батька: автопортрет Ван Гога, «Гітарреро» Едуарда Мане та «Чоловіка з перснем» Ван Ейка. Всього за три дні відтворили вісім картин.

Богдан Юрчак_n

Богдан юрчак2_n

марічка юрчак_n

марічка юрчак2_n

Найбільше часу потрібно для продумування образу, а створення і фотографування забирає лише кілька хвилин. Сім'я у нас творча, тому всі залюбки беруть участь, навіть тварини. Найважливіше — отримувати задоволення і радість від процесу, результат — справа другорядна, як на мене.

Людмила Юрчак

Картину мало дуже пильно розглянути, мало дізнатись щось про її автора, історію, час і атмосферу створення. Адже саме фото — це лише доля миттєвості, а перед тим має пройти велика внутрішня робота. Для нас вона проходить натхненно та захоплено, бо ми, хоч і абсолютно різні, розуміємо один одного, часом суголосимо, часом резонуємо. Авжеж, і сперечаємося, іноді вибухаємо, часто — сміхом.

 Важливі не лише засоби відтворення, а й антураж, настрій. Коли відтворювали «Сибірячку» Василя Сурікова – дівчина, що розглядає в дзеркалі своє обличчя, — Марічка вирішила замість дзеркала дати мені ракетку, якусь мить я відчувала супротив, адже в нас є схоже дзеркало. Але вже за мить погодилась і вважаю цю підміну Марійчиною блискучою знахідкою. По-перше, це жарт, по-друге — іронія, а по-третє — я надзвичайно люблю бадмінтон, і з ракеткою в руках почувалася напрочуд впевнено та молодо.

людмила юрчак1_n

людмила юрчак_n

Задумів багато. На черзі пречудове полотно Яна ван Бірса, «Танець в Буживалі» та деякі жіночі портрети П’єра-Огюста Ренуара, Амедео Модільяні, твори Пабло Пікасо, Бориса Кустодієва, Ореста Кіпренського, Василя Кандінського, Марії Приймаченко та багато інших. Чи вдасться — не знаю. Зрештою, я вже повторювала не раз — наш потенціал ніколи не буде розкритий вповні. Але це й добре, бо варто приділяти час і багатьом іншим речам; доба має лише 24 години, а світ захоплююче різноманітний.

Інеса Мендрунь, держслужбовиця у декреті  

Ну а я взагалі за любий двіж, люблю мистецькі флешмоби і акції.

Для початку вибрали «Дівчину з перлиною» Яна Вермеєра, бо, по-перше, її просто відтворити, а по-друге, її героїня якась схожа на мене, чи то я на неї. Не тільки зовні, а й погядом, чи шо. Коротше, відчула я з нею якусь спорідненість. Поки вишуковувала інфу про картину, дізналася, що є фільм і книжка на про історію її створення, тепер хочу те все почитати-подивитися. Зробити не лише класичну, а й карантинну версію дівчини з сережкою придумав мій чоловік Богдан.

інеса мендрунь2_n

інесая

Друга картина, по якій зробили фото — «Американська готика» Гранта Вуда, я її дуже люблю. Старалася ввійти в образ героїні. Щоб зробити це, довелося порозглядати добре картину та задуматися, що та жіночка відчуває, про що думає і навіть чим живе. Якщо чесно, вона мені виглядає як жертва домашнього насилля, а він як тиран. Богдан щось не дуже перейнявся образом тираном, має такий вигляд, ніби він позує на агітплакат, Ляшко нервово курить збоку (сміється — А.З.).

інеса мендрунь_n

Ксенія Качурівська перекладачка, спеціалістка із міжнародних зв'язків

Багато хто вважає карантин обмеженням свободи, можливостей, ресурсів. Проте варто подивитись на карантин як на можливість.

Я завжди дуже любила мистецтво, проте воно настільки заплутане й має так багато напрямків і стилів, що дуже важко охопити все. Багато он-лайн ресурсів стали безкоштовними та відкрили свої можливості для он-лайн переглядів. Я особисто люблю Google Arts & Culture. Там можна помандрувати багатьма відомим галереями. Тому коли в інстаграмі розпочався флешмоб #мистецтвовдома, я точно знала, що його підтримаю. Адже цікаво, коли мистецтво виходить з-за музейного скла і проглядається в побутових речах. Тим більше, мистецтво завжди відображає дух епохи в якій твориться, тому карантин і коронавірус точно будуть відтворені в творах сучасних митців.

Вибираю ті роботи, котрі чимось близькі — або ідеєю, кольоровою гамою, або епохою. В умовах карантину важко знайти всі матеріали, необхідні для відтворення, тому використовую те, що є вдома. Дуже хочу зробити щось з картин Фріди Кало, бо це одна з улюблених мисткинь. Не завжди потрібно відтворювати роботу зі 100% точністю, інколи її можна видозмінити до нашої реальності, як от додати масочку чи баночку санітайзера.

кснія качурівська1_n

ксенія качурівська_n

Оксана Назарко, консультантка магазину туристичного спорядження

Я робила таке не вперше — якось намалювала картину Пабло Пікассо на обличчі. Ініціатор того всього моя подруга Іринка Кравчук. Тоді вона робила конкурс у «Синій пташці» на найкращий косплей картини. А цього разу запитала в себе на сторінці, в яку картину ви б захотіли перенестись. Хтось запропонував «Солодке неробство» Джона Годварда — ми подумали, що карантинні умови — саме те, що треба.

Ідея перевтілюватись в картину — дуже цікава й захоплива. Є багато спільнот, котрі займаються цим — це спосіб збагнути мистецтво й дізнатись щось новеньке про нього, зануритись в саму картину, побути в шкурі моделі. І це чудовий спосіб розвіяти нудьгу. Фантазія одразу включається — думаєш, де взяти шкуру тигра і як з двох ковдр зробити багаті шати. Кльово, коли до того рідні підключаються (дуже тішусь тому, як це відбувається у Марічки Юрчак і трішки заздрю).

І чим складніша картина — тим цікавіше її втілювати. А до того, як відтворити картину Джона Годварда, не знала його як художника. Погортала його картини і побачила, що трохи схожа на його героїнь і, що в умовах карантину без особливих приготувань можна втілити половину його полотен.

оксана назарко_n

оксана назарко1_n

Запитувала Анна Золотнюк

Фото надані героями матеріалу