Цей заслужений художник України народився в у Донецьку, навчався в Чернівцях, переїхав до Тернополя в 1961 році. Саме тоді місто розбудовувалось. Працюючи позаштатним художником газети «Вільного життя» він зафіксував, як поставало місто. 

— Я багато працював з натури. Йшов на об’єкт, малював півтори, часом дві години, потім біг у редакцію. Там малюнки фотографували та переводили у зображення для друку. У шістдесятих Тернопіль розбудовувався. Спочатку думав малювати кожен новобуд, але їх зводили швидше, ніж я встигав малювати, то кинув цю ідею. Бувало, малюю аж поки не стемніє, думаю, потім закінчу, дні два-три бігаю, приходжу, а будинок уже зведений. Зафіксував, як формувалась вулиця Миколи Карпенка — її будував його син Анатолій Карпенко. Малював його портрет, малював тих, котрі будували Тернопіль.

49589656_2267665926585917_15109308400271360_n

Надставну церкву та став, певне, зображав найчастіше. Акварелі зі сходом сонця над водою, багато графічних рисунків, часто використовував кольорові олівці. Як для цієї — на передньому плані настил, далі силует церкви. Будував композицію, щоби вона запрошувала пройтись картинкою — сісти на катер. Цей настил був, коли земснаряд чистив і поглиблював став. Між Надставною церквою і місцем, де тепер причал, а колись був пляж, розміщувалась човникова станція. Там завжди стояло багато човнів і яхт. Краса. А взимку вирубували ополонку — ми моржували з Ігорем Дудою (директор Тернопільського обласного музею — А. З.).

49348928_2267665979919245_126163719427194880_o

У місті шукав несподівані ракурси. Дворик біля Гідропарку сподобався ефектним світлом — воно вихоплювало частину сходів між будинками і картинка ставала схожа на лабіринт. Мені хотілось завести глядача у місто. Взагалі дуже любив дворики, бо в них було щось домашнє. Кожен обживався як міг — у моєму дворі, в будинку навпроти, чоловік переробив балкон під голуб’ятню, щоранку він свистів, і птахи злітались до нього.

49660111_2267666239919219_6732512427918753792_o

Записала Анна Золотнюк