Деякі батьки не вважають за потрібне розмовляти з дитиною про небезпеку, аби її не налякати. Про те, чи потрібно говорити з дітьми про війну і як це робити правильно, журналістка Терену поспілкувалася з тернопільською психологинею Наталією Гаєвською.

Все залежить від стану дорослих

- Стан батьків дуже сильно передається дітям. Тому варто знайти спосіб і заспокоїти перш за все самих себе. Дитина бере приклад з рідних. Для неї доречно бути «безпечним стовпом», адже вона повинна відчувати безпеку, - каже психологиня.  

Наталія Гаєвська

Про це не потрібно мовчати

Якщо щось приховувати від дитини, вона це зрозуміє і її тривожність підвищиться, а тим більше вона відчує тривожність батьків. Це ніколи не приводить до доброго результату, зазначає Наталія Гаєвська. Намагатися не говорити із дитиною про важке, так би мовити «захищати її», насправді означає не захищати. Потрібно взяти за правило: витримувати ту дійсність такою, якою вона є, розуміти про небезпеку, до якої важливо готуватися. 

Як про небезпеку говорити – залежить від віку

Основний момент – нічого не приховувати, наголошує психологиня. З кожною дитиною про можливу небезпеку доцільно говорити по-різному, залежно від віку.  З дітьми до трьох років про небезпеку розмовляти не варто, адже вони ще мало що розуміють. Основним завданням дорослих є подбати про їхню безпеку. Дитина старша, віком від 4-ох років трішки оцінює, що може бути й бачить стан дорослих – в такому випадку потрібно пояснювати.

- Важливо це робити на дитячій мові й у формі гри. Від 8-ми років з дитиною можна говорити з більш дорослої позиції. Нікого не лякати і не казати що станеться щось страшне. Воно станеться або не станеться – цього ніхто не знає. Але обов’язково потрібно бути готовими і витримувати реальність, у якій всі опинились, не упускаючи й прикрашаючи її. Слід навчити дитину, що робити, коли, до прикладу, вона загубиться чи побачить небезпечний або незвичний предмет. Наголосити на тому, що потрібно знати своє ім’я та місце проживання. Не боятися продумувати найбільш важливі небезпечні, неприємні ситуації. З підлітками віком від 11-ти років – говорити, як з дорослими людьми. 

З дитиною від 3-ох років обов'язково говорити про небезпеку

Заспокійлива гра з дітьми від 4-ох років

Психологиня рекомендує вправу, яка заспокоює батьків і є корисною для дітей. Дорослим потрібно взяти іграшки і на них моделювати ту ситуацію, яка насправді є.

- Тобто, гратися і вести діалог з дитиною: «От дивися, тут в нас живуть звірятка – мама, тато, дитинка, а тут є сильний лев, який може напасти на цих звіряток. Давай разом подумаємо про те, як ці звірятка можуть захиститися від нього, куди в разі чого вони можуть тікати? Ти як думаєш?» Не зайвим буде давати дитині можливість включатися в обговорення. Таким чином вона бачить збоку, що все добре, що про неї потурбуються. Також це знижує рівень тривоги.

Потрібно попередити дитину, що якщо її страшно, біля неї є її улюблена іграшка, яка захистить. У такий спосіб створюється віртуальний об’єкт захисту. Продовжуючи потрібно подумати, якщо звірятка будуть втікати, то що ж їм потрібно взяти із собою. У реальності – дитині пригадати про гру, яку грали, і запропонувати разом скласти валізку, як у звірят. Основне – не боятися до цього підключати дитину, аби вона чітко для себе розуміла, що є не лише об’єктом того, що відбувається, а може впливати на ситуацію. Тоді вона буде більш підготовленою до цього і спокійнішою. Такий метод можна використовувати з дітьми до 8-ми років.

Сімейна рада

Наталія Гаєвська рекомендує збиратися сім’єю і обговорювати те, що робити в разі того, якщо відбудуться небезпечні події: чи залишатися вдома, чи переїжджати. Якщо ж можливо буде переїзд, спланувати яким і куди він буде. Неодмінно розповісти дитині про маршрут і не боятися наголошувати на тому, що в дорозі може щось трапитись. Якщо дитина має перед собою певний план дій, який обговорений та ініційований батьками, тривожність у неї спадає. Варто і згадати про те, що робити, якщо хтось поранений й попередити, аби дитина цього не боялась. 

Фото: Наталія Гаєвська, з відкритих джерел.