Про особистий рецепт щастя, материнський інстинкт та як підкорити серце найсильнішого чоловіка планети розповіла відомий тернопільський психотерапевт Світлана Пушкар
Якось вона брала участь у міжнародному турнірі з армспорту – виборола тоді дві перемоги. А ще вона – кандидат наук із психології, молода матуся та просто чарівна жінка, яка з - поміж інших своїх досягнень може похвалитися тим, що підкорила серце найсильнішого чоловіка планети – багаторазового чемпіона світу з рукоборства Андрія Пушкаря.
Світлану Пушкар найкраще характеризує сказаний нею вислів: «Люблю жити». Все настільки просто і очевидно, що так міг би сказати лише психолог. Її любов до життя помітна в усьому: навчанні, кар’єрі, особистих стосунках, сім`ї. А ще Світлана щиро зізналася, що любить смачно поїсти та не любить готувати і робить це лише з любові до чоловіка. Обожнює подорожі та щирих людей.
– Розкажіть трохи про свою психологічну практику. Раніше Ви анонсували, що вперше після народження сина уже готові набирати групи, а не лише індивідуально приймати клієнтів. То чи є вже група? І як поєднуєте роботу і материнство (допомагають бабусі, няня)?
– У психотерапію потрапила як клієнт, а в процесі відчула, що хочу могти лікувати душі. Практикую з 2013 року, очно та он-лайн – у Skype. Коли синові виповнилося три місяці, почала виходити до клієнтів. Зараз набираю учасників у групову психотерапію. Я – сертифікований психодраматерапевт, а психодрама – це перший метод групової психотерапії. Групи не лише люблю, а й маю професійні підстави з ними бути. Учасники майже набрані, починаємо 9 листопада.
Працювати в декреті важко, але залишатися постійно лише там ще гірше. Я не з тих, хто може зачинитися на декілька років удома. Переконана, що дитині потрібна мама задоволена життям. Якщо ми з чоловіком зайняті, то допомагає няня, або одна з чудових Левчикових бабусь.
– Звідки Ваші клієнти? Це тернополяни (і кременчани) чи не лише?
– Нові клієнти йдуть від тих, що вже були раніше, частина – з соцмереж. Не лише місцеві, а й з-за кордону. Інтернет руйнує всі рамки. Тому, я не тільки очний, а ще й он-лайн терапевт.
– 1 вересня Ви у ФБ написали: «Школа травмує. Це все, що я про неї думаю». Ця думка спровокувала дуже широке і бурхливе обговорення. На чому вона ґрунтується особисто для Вас? Тому що сучасна школа з радянським після смаком справді викликає багато питань і навіть заперечень.
– Мрію, щоб кожен учитель думав про те, як дитину зробити щасливою. Бо він дуже близький до дитячих душ. Щастя дітей не залежить від оцінок. Від умінь будувати стосунки, розпізнавати та задовольняти власні потреби, говорити та чути інших, адекватно вирішувати конфлікти – так, але не від оцінок.
– Як практикуючого психотерапевта Вас, мабуть, важко чимось здивувати. Що у житті Вас вражає – у позитивному і негативному сенсі?
– Вражає глибина унікальності кожної людини, з якою доводиться по-справжньому зустрітися. У негативному – людська жорстокість по відношенню до планети і себе.
– Після народження сина Ви часто ділитеся своїм досвідом материнства у досить цікавій і ненав’язливій формі. Вам часто приватно набридають питаннями щодо того – як бути кращою мамою і як правильніше вчинити у тому чи іншому випадку?
– Я свідомо готувалася до материнства: читала, проходила онлайн-курси по підготовці до пологів і годуванню грудьми. Знання не падають на голову з народженням дитини, що би там не говорили про материнський інстинкт. Мені не набридають, а підтримати інших мам і ділитися тим, що діткам на користь, – приємно.
– Відомо, що далеко не в усіх матусь материнський інстинкт прокидається у перші хвилини (години, дні і навіть тижні) після народження маляти. Це нормально на Вашу думку? І як було у Вас?
– Так, нормально. У кожного свій темп, всі вагітності та пологи проходять по-різному. Має значення готовність батьків бути ними, підтримка мами в пологах, раннє прикладання до грудей і перебування дитини з мамою. Материнське щастя по-справжньому відчула на четвертому тижні синового життя. До того це був мікс безсонних ночей, налагоджування годування грудьми та звикання до хаосу.
– Чого особисто Вам бракує найбільше у декретній відпустці?
– Спонтанних вільних дій і відповідальності лише за себе. Тепер все необхідно планувати завчасно, влаштовувати зручності малюку, а тоді вже нам – батькам.
– Рецепт щастя – для кожного свій, з чого «приготоване» Ваше щастя?
– З уміння творити його щодня, домовлятися та вчасно вирішувати всі непорозуміння.
– Не можу про це не запитати: після того, як Ви стали дружиною найсильнішого чоловіка планети, Вас більше асоціюють із ним і прізвищем Пушкар?
– Не помічала такого. Чоловіка знають по його титулах, мене – по моїй сфері захоплень.
– Одного разу на брифінгу Ви сказали (дослівно не пам’ятаю), що саме Ваша професія часто допомагає підтримати чоловіка перед змаганнями, зрозуміти, що він відчуває у той чи інший момент і правильно себе повести. Виходить, що в усіх його успіхах частина й Ваших перемог?
– Завжди відчуваю себе важливою в його перемогах і радію кожному титулу як чомусь такому, що отримала і я, не лише чоловік. Наш спільний досвід про те, як жити удвох навчив мене бути поряд так, щоб підтримувати.
– Чи часто доводиться проводити час не разом через спортивну кар’єру Андрія? Може Ви супроводжуєте його на змаганнях?
– Тепер часто супроводжуємо його удвох із сином. Влітку їздили на «Кубок Лева» у Львів. Армфайт «Vendetta of stars» 17-18 листопада будемо вболівати вдома, а от наступного року вже поїдемо утрьох.
– Чи хотілося б Вам, аби Ваш син також став спортсменом, знаючи усі «за» і «проти»?
– Ні. Але він вже любить бути в спортзалі. Поважатиму будь-який вибір Лева.
Довідка:
Світлана Пушкар народилася в с. Розтоки, Кременецького району. Навчалася у КОГПІ ім. Т.Шевченка, магістратуру закінчила в Чернівецькому НУ ім. Ю. Федьковича, аспірантуру – в СНУ ім. Лесі Українки. У 2014 р. захистила кандидатську дисертацію з психології в НУ «Острозька Академія». Психотерапію вивчала в Київському гештальт університеті, Московському інституті гештальту та психодрами, зараз продовжує навчання в Pogodin Academy у Києві.
Фото Світлани Пушкар