Тернополянка Ірина Федорович знає, як фотографувати новонароджених (фото)
Фотограф Ірина Федорович з Тернополя працює з найменшими моделями — дітками, що мають кілька днів від народження, хоча фотографує й старших.
Вона знає, як заколисати неспокійних малюків, і як зробити перші світлини дитинки, щоби вони довгі роки нагадували батькам про маленьке щастя.
Тож поспілкувалася з Іриною, та розпитала її особливості фотографування новонароджених.
— З чого все почалося?
— Я тривалий час шукала себе. Займалася та продовжую займатися рукоділлям. Давно захоплююся фотографією, вивчала її, а коли вчитель сказав, аби обрала напрямок, задумалася. Мені подобалася сімейна та весільна фотографія, а особливо — світлини новонароджених. Мала певні вагання, адже праця з такими моделями потребує спеціальних знань. Якийсь час відкладала починання. Моя впевненість в собі зросла, коли у мене народилася дитинка.
Я давно стежила за новими підходами до фотографії, котрі використовували іноземні фотографи, переглядала їхні відео-уроки, читала поради, але зрозуміла, що живе спілкування із практикуючими колегами у цій галузі є незамінним. Тому почала відвідувати майстер-класи, воркшопи. І нині постійно вчуся, бо фотографія розвивається дуже стрімко.
Досвід власного материнства дуже важливий — адже знаю, як поводитися з дітками, як фотографувати, щоби їм було комфортно. Щойно зробила перші світлини немовлят, зрозуміла: це моє, і я насолоджуюся зйомками. Коли до мене дзвонять і домовляються про фотосесію, в мене одразу запалюються вогники в очах, і вже живу тим, що скоро фотографуватиму. Крім того, це заняття дає змогу приділяти багато часу своїй дитині та розвиватися. Я б не змогла просто сидіти й чекати, поки закінчиться три роки декрету, а потім нити, що не хочу на роботу. Просто займаюся тим, що мені подобається.
— Який найоптимальніший час для перших світлин?
— Найліпше фотографувати, коли діткам від п’яти до чотирнадцяти днів. Моїй найменшій моделі було п’ять днів.
У такому віці вони багато сплять. Хоча фотографувала й діток, котрі ніяк не хотіли спати, і дивилися на мене з таким виразом обличчя, ніби запитували, що я з ними роблю. Але під час однієї з останніх у часі зйомок переконалася, що нема дітей, котрі не заснуть. Просто на це потрібен час та особливий підхід.
Я люблю фотографувати діток у позах, близьких до тих, в котрих вони були в маминому животику: зі згрупованими ручками й ніжками. І саме у ранньому віці їм комфортно у них.
— Як готуєшся до зйомки?
— Це дуже клопіткий процес. З кожним разом продумую все більше та більше дрібниць.
Тепер збільшилася кількість реквізиту, тому міркую, як зробити щось нове, придумую цікаві поєднання. Ретельно вибираю реквізит для кожної зйомки, продумую наперед, як заміню якийсь з них, якщо дитині щось не підійде, бо діти бувають дуже різні. Вони часто проявляють і характер, і вподобання. Траплялося, дітки не хотіли фотографуватися на певному кольорі — щойно покладеш на нього, одразу починають плакати. Багато уваги приділяю створенню образів — це не простий процес. Треба продумати деталі – кольори, котрі гармоніюватимуть одне з одним та підходитимуть дитинці. А ще — передати її особливість, підкреслити це і позою, і кольорами…
— А чи не заважає дітям звук фотоапарату?
— Ні. Колись пробула фотографувала у «тихому режимі», але зрозуміла, що він абсолютно не тихий. Тому користуюся звичайним.
— Чим особливі маленькі моделі?
— Мені запам’яталося, як одного разу фотографувала півторамісячну дівчинку. І ось пеленаю її, щоби зробити кілька кадрів, а вона дивиться на мене поглядом, в якому читаю: «Я вже дуже доросла, навіщо ти мене пеленаєш?»
Мене захоплюють те, як дивляться діти: ніби розуміють все. Це й намагаюся передати на фото. Світлина новонародженого — дуже крутий спогад, бо дітки ростуть дуже швидко — вже за місяць вони стають геть іншими.
— Що для тебе головне у фотографії?
— Зберегти момент, коли діточки маленькі та безтурботні, зберегти їхні маленькі пальчики, ручки, ніжки. Ці виразні погляди. Їхню тендітність…
Спілкувалася Анна Золотнюк.
Фото Ірини Федорович.
