Ірина Скоробогата: «Думаю, що це вроджений мандрівний ген» (фото)
Задоволення від подорожей, потяг до мандрівок, захоплення світом, а зокрема Україною – все це відчуває й переживає тернополянка Ірина Скоробогата. За фахом Ірина - журналістка, любить активний відпочинок й має чималий досвід у мандрівках.
Про те, де побувала, про красу Європи, цікаві місця, про подорожі під час пандемії та дружніх до туристів місцевих жителів Ірина розповіла в інтерв’ю кореспондентові Терену.
- Скільки років і якими країнами вже подорожували?
- Мої подорожі почалися років 15 тому і задовго до поїздок за кордон. Насправді ж не має значення відстань, яку долаєш, а цінним є наповнення мандрівки. Цікава, пам’ятна поїздка може бути і у сусіднє містечко. А країн я відвідала ще зовсім мало. Об’їхала шматочок Європи, а так хочеться ще побачити, відчути, спробувати на смак й інші континенти. Найпам’ятнішими для мене, напевно, були відвідини Єгипту, Норвегії, Румунії, Греції. Думаю, що зараз ми про них ще згадаємо.
- Знаю, що Ви подорожували і під час пандемії. Які це були країни і чому саме їх обирали?
- Намагалася зробити все, щоб, так званий, вірус не позбавив мене можливості пересуватися. У місяці жорсткого карантину їздила геть безлюдним тоді Півднем України, Карпатами і просто полями, лісами області. З одного боку, коли у певних локаціях немає людей – це класно: можна вільно робити фото, насолоджуватися природою в тиші. Але одночасно, це сумно, бо ж причиною відсутності людей були хвороба, страх, обмеження… Через коронавірус майже увесь світ закрився для поїздок. Лиш кілька країн у 2020 році, які можна порахувати на пальцях однієї руки, дозволяли в’їзд до них з туристичною метою. З місяця червня 2021 року почала потрошки відкриватися Європа для вакцинованих туристів. Також деякі країни дозволяли в’їзд з довідками про негативний тест або наявність антитіл. Тож країни останній рік обирала не я, а ковідні обмеження. Їхала туди, куди було дозволено з українським паспортом без особливих довідок: Туреччина, Єгипет, Румунія.
- З якими труднощами довелось стикнутись?
- Якщо говорити про труднощі, які приніс вірус, то це необхідність платити за негативний тест при в‘їзді в іншу країну і при поверненні в Україну. Це додає кілька тисяч гривень до вартості дороги. Плюс є страх, що умови перетину кордону дуже швидко можуть змінитися. Цього тижня певна країна безперешкодно приймає туристів, а наступного – в’їзд закритий. І я завжди думала, що от поки я у літаку, чи не зміняться правила, доки я приземлюся?
- Як місцеве населення ставиться до іноземних мандрівників, можливо були цікаві історії?
- Можу говорити лише про свій досвід і те, що чула від інших. У Європі працівники сфери обслуговування дуже клієнтоорієнтовані та професійні. Усі мене зустрічали з великою привітністю і допомагали всім, чим могли. Наприклад, на Криті (Греція) надзвичайно гостинні господарі помешкань. Я винаймала кімнати у місцевих жителів і у кожній мене зустрічали гостинці: оливки, олія, приправи, місцеві напої. Це дуже приємно. У Норвегії, якщо хтось побачить, що ви щось шукаєте, підійде і запитає, чи потрібна допомога. Така ж ситуація з поломкою авто. Якщо ви зупинитеся при дорозі і включите «аварійку», 90% водіїв, які проїжджають повз, будуть зупинятися і питати, чи у вас все гаразд. Єгипет, зокрема Каїр, має свою специфіку, порівняно з Європою. Ви не зможете спокійно йти вулицею або ж оглядати пам’ятки історії, архітектури. Натовпи продавців сувенірів, «досвідчених єгиптологів» будуть вас переслідувати (ні, це не перебільшення), щоб продати вам свої послуги, часто дуже неякісні, або й просто обдурити. Я не могла сама поїсти у кафе готелю, бо до мене відразу ж підсідав хтось з місцевих зі стопкою брошур і пропозиціями екскурсій, безперервно розповідаючи мені на російсько-англійсько-незрозуміло якому діалекті про те, куди він мене може завезти. І доводилось вечеряти у номері.
- Якою мовою користуєтесь найчастіше під час мандрівок?
- Я говорю англійською, російською, трохи орієнтуюся в іспанській, польській, німецькій.
- Вибравши країну, маршрути складаєте заздалегідь чи на місці? Часто користуєтесь послугами онлайн-гіда, можливо купуєте послуги на місці? Чи брали коли-небудь подорожі у тревел компаній/агенцій?
- Лише заздалегідь. Тому що не хочу витрачати час на планування там, на місці. І часто планую у кілька разів довше, аніж триває мандрівка. Я завжди хочу побачити максимально багато, тому план складаю погодинно на кожен день. Перед пандемією багато туристичних регіонів страждали від овертуризму – перенасичення туристами. Що для останніх (та і для місцевих теж) означало довгі черги скрізь. Зараз же мандрівний ажіотаж менший, але потрохи відновлюється. Тому краще брати квитки (у музеї, парки, атракції…) онлайн ще вдома. Іноді, є кількавідсоткова знижка при купівлі онлайн. Не користуюся послугами тревел-агенцій, бо мала негативний досвід, який полягав у значному перебільшенні переваг готелю, умов перебування, аніж виявилося насправді. Ну і не потребую ніякої допомоги в організації поїздки. Хоча, іноді виникає думка спробувати приєднатися до приватних авторських турів. Щоб глянути, як же інші мандрівники планують, організовують свої маршрути.
- Мандруєте з кимось чи самостійно?
- Люблю мандри і з хорошим товариством і варіант соло.
- Звідки натхнення до подорожей?
- Думаю, що це вроджений мандрівний ген.
- Яку країну згадуєте з усмішкою й хочете туди повернутись, і навпаки, яка не вразила?
- Хочу поїхати знову у сніги, країну північного сяйва, оленів… Норвегія - хороший варіант, але й від Фінляндії не відмовлюся. До речі, у Норвегії я мала фантастичний досвід знайомства із саамі – корінними жителями Норвегії (й деяких інших північних народів). Основа їх життя - олені: транспорт, їжа, одяг. Сиділа біля їхнього вогню, міряла рукавиці і черевики зі шкіри оленів, їла з їх традиційного посуду (який адаптований до того, щоб його брати у товстих рукавицях, бо ж там часто великі морози) і слухала традиційну пісню саамів – йойк (можете і ви послухати на ютубі).
А у єгипетські міста більше не хочу, але от пожити кілька тижнів у Сахарі – мрію. Хочу лежати на холодному піску після спекотного дня, слухати пустелю і відчувати, як зіркове нічне небо огортає мене у свої обійми.
Поки що я провела у пустелі, за сотні кілометрів від Каїра, лиш кілька днів, але й досі, коли я розповідаю про це, переживаю те, що відчувала, коли мене обвівав пустельний вітер, а на зубах скреготіли шматочки Сахари.
- Де Ви провели останню подорож? Розкажіть про культуру, менталітет, та й, загалом, про усі цікавинки країни.
- Останню свою подорож провела у Румунії. Цього року українцям можна було приїхати туди лише на термін до 3 днів! Захопивши із собою негативний тест на коронавірус. Перше, що «впало в око»: маскового режиму у них немає. Можливо, десь у документах, постановах її носіння і прописане, але ні прикордонники, ні працівники сфери обслуговування не беруть це до уваги.
Як на мій смак, тут дуже красива природа. Хвойні ліси і гори займають більшу частину території країни, є десятки водоспадів і легенд про перевертнів, вампірів!
У місті Бран є замок найкровожерливішого вампіра – графа Дракули. Звичайно, у суспільстві є певна дискусія: а чи був насправді такий вампір, чи жив він там… Але у рік сюди приїжджає близько 1 млн туристів. Цього року у замку зробили безкоштовний пункт вакцинації! Усім, хто вакцинується, дарують вхід на виставку середньовічних знарядь тортур.
Є тут соляна печера Саліна Турда. Видобування солі у ній припинилося майже як 100 років тому, і років 10 тому почалося створення рекреаційного центру. Зараз тут наче розважальна зона у дуже сучасному торговому центрі: можна пограти міні-гольф, настільний теніс і проплисти човником на озерці (дивовижно, правда?), є і соляна оздоровча кімната. Найінстаграмніше місце Румунії - Трансфагараське шосе. Дорогою відкриваються незабутні краєвиди: водоспади, гори, озерця….
А їжа в румунів дуже жирна і смажена. Удома ні в кого з них не була, але дещо бачила і намагалася їсти у кафе. Все на любителя: наприклад, біляші, з яких капає олія, жирний майонез або товсте тісто з жирним солодким кремом…
- І наостанок, що можете порекомендувати мандрівникам-початківцям?
- 1. Рекомендую починати з близьких поїздок. Можна знайти друзів, взяти квиток на потяг або автобус, поїхати у сусіднє місто, погуляти вдень і повернутися увечері. Або ж сісти на велосипед, організувати піший похід на день.
- Зараз у соцмережах можна знайти багато авторських турів і приєднатися до команди мандрівників, перейняти їхній досвід.
- Якщо хочете за кордон, вчіть англійську мову. Без кількох сотень слів вам не обійтися, якщо хочете бути не лише на території готелю.
- Робіть зарядку і підтримуйте здоров’я.
- Є цікавий сервіс безкоштовного проживання couchsurfing. Це сайт, де учасники запрошують один з одного на ночівлю під час подорожей. Можна поцікавитися такою можливістю.
Фото надані Іриною Скоробагатою
