Один із найцікавіших процесів, котрі трапляються у місцях давніх, де втручання людини мінімізовано, це взаємодія органіки та неорганіки — трави та каменів, заліза й дерев.

Нині про перше. Про те, як через щілини у мурах каменів давнього Підгорянського монастиря, що біля Теребовлі, пробивається трава. Як  зелень означує межі плит, котрими вистелена частина території біля єзуїтського колегіуму в Кременці, чи костелу в Млиниськах або Ладичині (обидва — Теребовлянського району).

DSC_1003

ладичин

млиниська

Анна ЗОЛОТНЮК

Фото авторки