Усе ж ні, не всі — одна таки має надію на повернення. Світлик дверей на Руській поки просто закритий рекламою (оцей, фарбований на зелено, сецесійний).

Інші таки-так, канули в Лету, пішли у засвіти, відбули туди, де ворон кісток не доносить (синонімічний ряд продовжте самі).

Із дверима в ті краї відправилась частинка минулого Тернополя, а її місце посів метал і пластик без роду та племені, історії та ґрунту.

Усі ці втрати печальні та закономірні — поки не буде розуміння цінності міської архітектури, доти лічитимемо зникле.

Анна Золотнюк

Фото авторки