У газеті за 1931 йшлося про малознані відомості про Теребовлю.

Михайло Світенький - (1858–1936) — український священик, публіцист, громадський діяч, у газеті «Діло», Львів, номер: №283 за 17.12.1931, повідомляє у Facebook сайт «Старе фото Теребовлі і околиць», подає своє трактування походження назви найстарішого міста Тернопільщини – Теребовлі.

-  Князівський город, нинішня Теребовля мусіла первісно зватися Трембовль або Терембовль. Ще в 1870 роках ніхто із селян на сказав: йду з Теребовлі, тільки з Трембовля. Коли додамо, що нині ще відбуваються в Теребовлі головні відпусти і ярмарки на св. Івана Купала, то назва Терем-бовль означала би: тереми-боввана - святиня богів, а то тим більше, що на степах Панталихи, у джерел річки «Бульви-Бовля» найдено славний камінь з Заздрости з трьома знаками виконаними на передній та одній бічній стіні. Знаки на камені роз’яснює проф. Вл Антонєвич знаками власности і час його подає на мандрівку готів. Те саме твердить і Януш, який бачив коло того каміня посудину з кістьми барана. Посудина мала прикмети готської кераміки.

Чи цей камінь походить в V. віку по Христі з мандрівки готів і чи ці знаки означають власність, можна би поважно сумніватися, з тої простої причини, що камінь цей найшли не деінде, а над річкою «Бовль» і города Терем-бовль. На нашу думку, камінь цей не повинен би походити з часів побуту ґотів на наших землях. Камінь цей - то мабуть зображення божка «Волоса». Богами Поділля були переважно Ладо і Волос - боги плодів. Знаки на камені, це, мабуть, вуса Волоса. У вавилонськім образковім письмі так змальовують колосся, як ті знаки на камені. Вуса Волоса представляли би характер цього божка: опіку над збіжам, травами і скотом. Від цього боввана, мабуть, пішла назва річки «бовля», Нинішня «Бульва», бож вона саме бере свій початок біля цього каміння.

Вправді, найшли посудину з керамікою ґотів. Чле чи не маємо доказів з історії, що завойовники прибирали часто вірування і культуру завойованого населення?

Ці мої завваги подав тільки тому, щоби звернути увагу, що вловити відвічну минувшину, можуть,крім праісториків - археольогів також й праісторики-мовознавці, - вважав Михайло Світенький, український священик, публіцист, громадський діяч.