Відтепер повертатися з війни у мирне життя військовослужбовцям буде простіше. У цьому переконані випускники тренінгу «Побратими», що відбувся у рамках проекту «Wounded Warrior Ukraine».

«Wounded Warrior Ukraine» спрямований на те, щоб допомогти солдатам подолати психологічні проблеми, які виникли у них внаслідок перебування в зоні бойових дій. Його унікальність полягає в тому, що працюватимуть із військовослужбовцями не психологи чи психотерапевти, а безпосередньо самі бійці, які свого часу отримали на війні такий же досвід і є достатньо мотивованими до навчання та подальшої підтримки своїх бойових товаришів, пише «Вільне життя».

─ «Wounded Warrior Ukraine» заснований корінним москвичем Романом Торговицьким, який останніх п’ятнадцять років живе у Бостоні та має активну проукраїнську позицію, — пояснює асистент проекту, психіатр і психотерапевт Олег Гуковський. — Він віднайшов мою вчительку, датського психотерапевта Дітті Марчер, людину з багаторічним досвідом перебування в гарячих точках. На основі її професійної практики та концепції бодинаміки, одного із видів тілесно-орієнтованої психотерапії спеціаліст на прохання тамтешніх ветеранів війни розробила для них програму психологічної реабілітації. Вона базується на принципі «рівний рівному».

Тренінги відбулися два роки тому, завдяки чому в Данії утворилося середовище для випускників цього проекту, що мали можливість надалі працювати з іншими ветеранами, котрі потребують допомоги, ділитися з ними здобутими навичками.

Щодо вищезазначеного принципу, то він доводить свою ефективність і широко використовується для людей, які пережили складну життєву ситуацію. Прикладом його застосування є, зокрема, мережа анонімних алкоголіків чи людей, що пережили сімейне насилля. У роботі з військовослужбовцями схему «рівний рівному» спеціалісти вважають особливо дієвою, адже специфікою психіки ветеранів є відмежування «свій — чужий». Скільки б ти не демонстрував дипломи, не доводив, що є високопрофесійним психологом, якщо не встановлюється добрий контакт, неможливо розв’язати проблему людини повноцінно, каже пан Олег. Тобто ідея така: саме ветерани є найкращими фахівцями в тому, що з ними відбувається — посттравматичному стресовому розладі, безсонні, боротьбі із залежностями. Завдання полягає лише в тому, щоб дати їм ефективні інструменти, які треба використовувати, аби повернутися до звичного життя.

До тренінгу «Побратими» долучилося майже два десятки учасників. Це люди із різних військових частин та добровольчих батальйонів, котрі безпосередньо перебували чи перебувають у зоні АТО. Серед новоспечених інструкторів є і тернополяни, зокрема, Тарас Ковалик, Валерій Чоботар (Гатило) та Андрій Шараськін (Богема). Побратимів учили розпізнавати проблеми, спричинені війною, розв’язувати їх, шукати позитивні аспекти в здобутому досвіді.

─ Завдяки тренінгу я зрозумів, що таке шок і посттравматичний синдром, як це в подальшому можна долати і бути активним для таких самих людей, як я, — каже капітан Збройних сил України, учасник АТО Володимир Малишевський. — Якщо замикатися в собі, не проходити відповідний курс реабілітації, то можна вважати, що в подальшому особа буде мати проблеми в соціумі.

Боєць зізнається, що також мав побоювання щодо того, як сприймуть його друзі, чи буде потрібним на роботі. Після курсу тренінгів збагнув,  з чим саме має боротися.

Допоміг досвід і військовому офіцеру, психологу та волонтеру Катерині Мельник. Завдяки співпраці із Дітті дівчина змогла «заховати» пережиті травми «в коробочку» до закінчення війни. У майбутньому, каже, матиме час розібратися в собі, а тепер мусить бути зібраною, сміливою, з чистою головою.

Такі навички — це певна ніша, яка не замінює професійної психотерапевтичної чи психіатричної допомоги, але в той же час помічна для ветеранів, до яких дуже важко знайти підхід. У майбутньому побратими мають намір створити всеукраїнську мережу. І хоча знання найбільше годяться демобілізованим військовим, інструктори кажуть, що працюватимуть і в зоні бойових дій, і з тими, хто ще може потрапити в бій. Так, тернополяни вже мали зустріч із курсантами сухопутних військ Тернопільського національного економічного університету, на черзі — робота з офіцерами 44-тої окремої артилерійської бригади.

Працювати з демобілізованими, а ще змінювати свідомість пересічних українців треба вже і тепер, не чекаючи завершення АТО, наголошують інструктори. Як аргумент, Олег Гуковський наводить статистику смертності ветеранів війни у В’єтнамі. Під час бойових дій загинуло 52 тисячі осіб, а за перше десятиліття мирного життя не стало 60 тисяч ветеранів. Неприйняття суспільством, невизнання їхніх вчинків громадою, формування негативних стереотипів більшою мірою спричиняють посттравматичний стресовий розлад, ніж сама війна. Без розуміння оточення та належної реабілітації колишні учасники бойових дій вдаються до алкоголю, кримінальних дій, зважуються на суїцид.