Володимир Андрійович Лопушинський (08.02.1964 -03.11.2017 рр.) народився в селі Буцнів в родині департованих батьків з Надсяння. Батько в 1948 році був арештований за зв’язки з ОУН і виселений в Джезказган, де відсидів в таборах 10 років, а мати працювала в колгоспі. Володимир закінчив Буцнівську десятирічку, музичну школу, а згодом Рівенський інститут культури, де здобув вищу музичну освіту, талант до якої прищепив йому батько, що грав на скрипці з народними музиками.

Володимир відслужив армію і після армії був прийнятий на роботу керівником вокально-музичного колективу на Тернопільському текстильному комбінаті. Через деякий час перейшов на роботу в ТВПУ-4 ім.М.Паращука. Тут він проявив себе як здібний музикант, організатор, баяніст, гри на іоніці. Був концертмейстром хору в училищі, грав ролі Діда Мороза, Святого Миколая, в селі співав в церковному хорі та в сільських хорах села Острів, Буцнево. Його високий ріст 2 м. 5 см. виділяв серед учасників самодіяльності, а басовий голос робив йому авторитет, повагу в колективах. В 2016 р. з гуртом “Тернопільські баби” їздив в Донецьку область до хлопців в АТО, де виступав з мистецькою програмою серед бійців та громадськості прифронтових міст. Вмів складати віршовані рядки “Вінчувань”, які декламував на днях народження родичів та друзів. Це був музинант-унікум, бо йому підкорялися всі музичні інструменти – баян, скрипка, духові. Він мав добру пам’ять, бо знав дуже багато українських народних, патріотичних пісень, “Віватів”, коляд. В сільській церкві інколи співав басом “Вірую”, то парафіяни завмирали, чуючи той голос, ніби з Неба, від самого Бога Творця Вседержителя.

Часто приїжджав з Тернополя до сестри Марії, де помагав їй у весняних та осінніх роботах, по-господарці, був в добрих відносинах з братом Богданом і Романом. Вітався із всіма християнським вітанням “Слава Ісусу Христу”. Це була побожна і душевна людиною. Відвідував і був членом обласного товариства ім..Б.Лепкого, де розповідав про свою культурно-мистецьку роботу, брав в руки баян і разом з членами товариства співав пісні “Там під Львівським замком”, “Ой у лісі на полянці”, “Там десь далеко на Волині”. Їздив з членами товариства на зустрічі в села Денисів, Довжанка, Острів та інші.

Останні роки жалівся на хворобу ніг, закупорку у венах, не встиг зробити операції і на 53-му році життя перестало битися серце благородної музикальної людини. Проводило покійного Володимира в останню дорогу все село. Вчителі, друзі під звуки похоронної пісні братів Лепких “Чуєш брате мій…”, яку виконував духовий оркестр під  керівництвом Ярослава Волошина. Вічна йому пам’ять…

Спогад про Володю Лопушинського зав бібліотеки ТВПУ-4 ім. М. Паращука Євгенії Шевчук.

Ми зустрілися з Володею у районному будинку культури смт. Козова в 1985 році. Володя прийшов на роботу на посаду баяніста після закінчення Рівенського інституту культури. З ним дуже швидко подружився колектив, тому що це була людина щира, добра і надзвичайно талановита. На той час ми багато виступали у різних куточках Козівського району і жодного разу я не бачила Володю байдужим до пісні, до слова. Він брав участь у всіх масових заходах і вдало виконував їх. Згодом, після армії, яку відслужив Володя, ми з ним зустрілися в Тернополі, де я працювала в бібліотеці ТВПУ-4 ім.М.Паращука. Довгі роки ми з ним працювали в училищі. Він був на посаді баяніста, концертмейстра. Без нього не було жодного творчого звіту училища. З Володею було дуже легко виступати, спілкуватися, зустрічатися на різних корпоративах – це була душа компанії. Я дуже щаслива, що моя життєва дорога у свій час перетнулася із Володиною. Ця людина ніколи не забувала своїх друзів, красномовно вітала з Днем народження, зі святами. Пісня, добре слово були супутником його життя. А ще з особливою теплотою згадує про Володю власниця кафе “Мрія” – Марія Іванівна на вул.Лозовецькій. Незмінним Дідом Морозом він був напротязі 12-ти років на Новорічних святкових дійствах.

Не погасне біль від втрати такої світлої людини як Володя Лопушинський. Нехай Бог його прийме у своє Небесне царство.

Сумуючі родина, друзі, односельчани, члени товариства ім..Б.Лепкого,музичні працівники ТВПТУ-4 ім.М.Паращукаю, бібліотекарі.

Матеріал до друку підготував Богдан КУСЕНЬ