Олеся Поліщук

Їздила селами Тернопільщини, звертаючись за допомогою: маловідомий факт про знану українську письменницю

259746229_1627553140926248_9218497413069435107_n

Відома письменниця і громадська діячка з села Денисів Козівського району Іванна Блажкевич у часи Голодомору їздила селами Тернопільщини, проводила збори, звертаючись за допомогою.

Про цей маловідомий факт з її життя розповіла старша наукова співробітниця відділу новітньої історії Тернопільського обласного краєзнавчого музею Любов Левенець.

- Населення Галичини, яке в той час входило до складу польської держави, знало, що в Україні мільйони людей помирають від голоду. Про це не лише ширилися чутки, а й писали тодішні газети. Сповнені добрих почуттів, милосердя і жалю до своїх братів за Збручем, люди прагнули хоч трохи зарадити тому тяжкому лихові. Західноукраїнська інтелігенція била у дзвін тривоги, організовуючи збори пожертвувань для голодуючих, - йдеться у дописі на сторінці музею в соцмережі.

Виступаючи на зборах перед селянами в Драгоманівці, Іванна Блажкевич говорила:

- На Великій Україні – голод, страшний смертельний голод. Дуже сумно і невідрадно в тих колгоспних селах, куди силоміць загнали людей. Діточки просять хлібця в своїх матерів, простягають до них маленькі худі рученята. А висохлі, голодні матері нічим не можуть зарадити голодним дітям. Матері не мають молока для немовлят. Вони самі пухнуть з голоду, бо хліб і бараболю в них забрали. Страшна картина в тих українських селах. Там люди вмирають з голоду. Вмирають нащадки славних запорізьких козаків, про героїчні подвиги яких гриміла слава по всім світу. Я закликаю вас допомоги хлібом нашим єдинокровним братам з Великої України, що тисячами вмирають з голоду щоднини. Вірю, що однією з перших подасть допомогу.

За словами музейниці, після таких промов селяни погоджувалися дати, хто по центнеру, а хто і по два, зерна. Центроспілка, що містилася у Львові провела агітацію серед українського галицького населення і з’ясувалося, що галицькі селяни спроможні дати один мільйон центнерів хліба голодуючим. Була зібрана також значна сума коштів.

- Керівники Комітету допомоги голодуючим звернулися до консула у Львові з проханням прийняти хліб і кошти, зібрані місцевим населенням. Однак консул категорично відмовив у цьому. Прийняти допомогу – означало визнати факт голоду. А як його визнати, коли саме в цей час Радянський Союз вивозив свою пшеницю за кордон. Так марними виявилися прагнення українців-галичан допомогти зазбручанським братам. Не пішов на схід уже замовлений ешелон. Благодійній справі було поставлено заслін, розповідає Любов Левенець.

Іванна Блажкевич пізніше писала:

- Ми чули той стогін людський, нам ввижалися ті тисячі трупів, що на розпуттях велелюдних розкидані по всій Україні. І серце обливалося кров’ю, що зарадити їхньому лихові ми не змогли.

Screenshot - 27_11
Screenshot - 27_11

Як повідомляв «Терен», 26-27 листопада члени Спілки Української Молоді беруть участь в акції «Сопричастя» на знак духовної єдності з тими поколіннями українців, які постраждали в часи Голодомору та терору.

Фото з відкритих джерел

Вибір читачів за тиждень

Відео