«У грудях досі пече, болить», - тернополянка про марш захисників та втрату на фронті (фоторепортаж)
У День Незалежності в Києві відбулися урочисті заходи. Одним із них була хода захисників та покладання квітів загиблим воїнам. Взяли участь у дійствах родини Героїв та військовослужбовці з Тернопільщини. Серед них і місцева журналістка Надія Німець. З горем війни дівчина знайома близько - на Сході вона втратила кохану людину.
[gallery order=«DESC» columns=«1» size=«full» ids=«305785,305786,305787,305788,305789,305790,305791,305793,305794,305800,305799,305798,305797,305796,305795,305801,305802,305803,305804,305805,305806,305812,305811,305810,305809,305808,305807,305813,305814,305815,305816,305817,305818,305824,305822,305823,305821,305820,305819»]- Іти було емоційно важко, але охоплювала гордість і від людей, які прийшли підтримати, і від наших військовиків. Ми, родинами загиблих, крокували першою «коробкою» параду. Я йшла разом із батьками Назарія Кулинця, несучи його портрет. З ним мені пощастило зустрітись в 2014 році під час Майдану, який назавжди змінив моє усвідомлення, сприйняття та життя в цілому. Після його загибелі у 2015 році під час пожежі у наметовому містечку в с. Червоний Чабан, що поблизу Кримського кордону, зрозуміла, наскільки ця людина змінила мене та показала приклад любові до Батьківщини...
Ми живемо далі, творимо нову історію і майбуття, проте ніколи не повинні забувати минулого, тих, хто віддав життя за країну, український стяг та незалежність. Такі паради потрібні! Кожен українець повинен знати в обличчя своїх захисників і дякувати, що тут ми живемо на мирній землі, не чуючи вибухів і пострілів.
Цього року під час маршу була присутня неймовірна кількість людей - приблизно 100 тисяч осіб. Несучи портрет я намагалась відволіктись, аби не заплакати, підспівуючи пісні, які лунали з машини, що їхала попереду колони. Проте, це не дуже допомагало. Люди навкруги, які вигукували «Дякуємо!», стоячи на колінах, тримаючи українську символіку, чоловіки, жінки і діти, які плакали, вдивляючись у портрети та обличчя родин загиблих... Це додавало ще більше сліз, хвилювання та спогадів.
Поглядом довелось зустріти відомих українських виконавців, таких як Святослав Вакарчук, який на колінах зустрічав сім’ї загиблих та теж не стримував сліз, Марія Бурмака, а також актори та знані активісти, військовики.
Хочу подякувати й батькам Назара, що виховали такого гідного Сина українського народу. Він – приклад, уособлення мужності та справедливості, він – Герой і наш Янгол, якого ми ніколи не забудемо та робитимемо усе можливе, аби пам’ять про нього жила!...
Під час ходи до мене підбігла дівчина, обійняла і вручила оберемок гарних квітів... Це було настільки зворушливим і необхідним моментом тоді, що я навіть не пам'ятаю, чи подякувала.
Після параду учасники пройшли до Стели на Майдані Незалежності, де усі разом заспівали Гімн України. Квіти тієї дівчини я поклала біля портретів загиблих Героїв, на одному з яких є і портрет Назара. Вдячність дівчини нашим воїнам передана.
Ми з мамою, опісля того, як завершили ходу з родинами загиблих, зустрічали військовиків з усіх обласних центрів країни, організацій та асоціацій. Тепер ми кричали їм «Дякуємо» і хилили голову перед їхньою мужністю, тиснули руки в знак поваги та обіймали наших захисників, наші надійні плечі. Поряд із такими людьми розумієш, що Україна буде дійсно Незалежною! Не маємо права програти у російсько-українській війні. Не маємо права ні через загиблих Янголів, ні через наших Воїнів!
Нагадаю, цьогоріч Україна святкувала 29-ту Незалежність. Її Батьківщина здобувала й досі здобуває кров'ю.
Фото надані «Терену» Надією Німець