«Андрій Бессараб, як і всі, котрі обороняють кордони нашої країни, поклав багато зусиль, аби ми зараз могли проводити презентацію. Він перебував у полоні рік, сім місяців і вісім днів. Його книжка «Ми не маємо права не бути сильними» — своєрідний щоденник того, що він бачив і пережив. Записування цього стало одним із тих факторів, котрі допомогли вижити», — так відрекомендував автора та його твір Юрій Матевощук.

Книжку Андрія Бессараба «Ми не маємо права не бути сильними», видану «Темпорою», презентували цими днями у тернопільській книгарні «Є».

Андрій Бессараб служив командиром окремого взводу 311-ого інженерно-технічного батальйону. У полон потрапив за два тижні до демобілізації — 22 травня 2016 року, звільнений 27 грудня 2017 року. У виданні розповів про свій досвід війни, полону й адаптації до мирного життя. Це перша книжка на теренах України про перебування в полоні під час цієї війни.

У першій частині видання Андрій Бессараб мовить, що допомагало не здатися в полоні, про переосмислення, яке сприяло руху вперед і бажанню змінювати себе та країну. Друга частина складається з віршів. Третя — ілюстрації, в тому числі календар перебування в полоні.

— Певною мірою я вважаю своєї місією розповідати про досвід, — каже автор. — Книжка для мене - це проєкт, котрий має дві мети. По-перше, привернути увагу до військовополонених, а по-друге, зібрати гроші для допомоги дітям тих, котрі перебувають в полоні у росіян, — саме їм перекажу всі кошти від продажу видання.

Андрій Бессараб нагадує, що близько 4000 громадян України пройшли полон, сотні ще в полоні.

— На мій погляд, ті, котрі боронять наші землі, боронять не лише свої родини, а й родини всіх нас. Тому вони повинні бути для нас як рідні. Перебуваючи в полоні, ми бачили, як наші близькі стояли під дощем і снігом на акціях. Але там були переважно тільки наші рідні. Небагато людей турбувались про нас і нашу долю. Ми не можемо забувати про те, що досі дуже багато наших хлопців у полоні. Неприємно бачити, що ця тема відходить на другий план. Тому закликаю всіх ставитись до наших полонених, як до рідних. І всі разом ми зможемо зрушити питання їх звільнення із мертвої точки, — підкреслює Андрій Бессараб.

Він наголошує: для військовополонених важлива будь-яка підтримка, бо надихає на те, аби продовжувати боротись та дає віру в те, що все буде добре.

— Бути готовим до полону не можливо. Проте ті, котрі свідомо йшли на військову службу, усвідомлювали ризики. Ми складали присягу та зобов’язувались переносити важкості служби. Усвідомлення цього додає сил знести їх, — каже автор «Ми не маємо права не бути сильними». — Раніше я ніколи не писав і навіть не міг собі уявити, що візьмусь за це. Пам’ятаю, як склав перший вірш «Перешкода» — я стояв і дивився на небо крізь ґрати і в голові почали з’являтися рядки. У камері знайшов маленький огризочок олівця та обгортку, на яку записав придумане. Для мене було неочікувано, що виклавши свої думки на папір, мені стало легше. Так почав по трохи писати. Хлопці читали вірші, передавали їх із камери в камеру, запам’ятовували. Потім, коли мене звільнили, я перебував у київському військовому шпиталі, читав поезії друзям і волонтерам. Якось в гості до нас прийшов Тимур Нішніанідзе, котрий став моїм другом і локомотивом видання – він зробив усе, аби книжка вийшла друком.

Наразі книжку видрукували тиражем у 750 екземплярів. Заплановані презентації у різних містах країни. Андрій Бессараб каже, що очевидно, скоро відбудеться перевидання книжки.

Анна Золотнюк

Фото із Фейсбук-сторінки книгарні «Є» у Тернополі