У Тернополі, 26 жовтня, у галереї «Бункермуз» Остап Сливинський показав мультимедійний перформанс та презентував свою нову збірку «Зимовий король».

На початку презентації глядачі побачили короткометражку, під яку Остап Сливинський зачитував свої вірші з нової збірки «Зимовий король».

– Це перморманс у вигляді короткометражки, яка триває 35 хвилин. Автором цього фільму є Ольга Фразе. Якість та специфіка кадру дещо є незвичною для нас, адже знятий він на звичайну аналогову камеру. Фільм розділений на два екрани, у яких ви будете спостерігати різні кадри фільму, – перед початком розповідає Остап.

За словами автора, цей фільм дуже схожий на сюжет його поетичної збірки «Зимовий король», адже в них розповідається про дитинство, як воно наздоганяє нас та як ми, коли стаємо дорослими, розуміємо зв’язки між дитинством, зрілістю та старістю.

Цю книгу автор писав дуже довго, ще з далекого 2011 року, та після її видання він замкнув свій власний життєвий сюжет над яким бився не один рік. Остап розповідає, що скоріш за все він не буде вертатись до такого сюжету, але точно сказати не може. Збірка побудована на основі дитинства, яке, на його погляд, може бути досить травматичним періодом в житті людини.

– Дитинство, на мою думку – це не щаслива пора. Те, що може дорослу людину лише злегка подряпати – дитину може дуже сильно травмувати і те, що нас, дорослих, може травмувати – дитину може вбити психічно, – додає автор.

Остап розповідав і про те, що діти не захищені в дитинстві та дуже вразливі, проте це той період, який може багато чого навчити. Але це може бути тільки тоді, якщо ми не будемо соромитися свого сорому.

У цій збірці автор спробує намацати якесь своє коріння та просто зрозуміти в якийсь певний момент  свого життя, з чого він ріс.

– «Зимовий король» – це такий цикл, який виріс із потреби розібратися з нашими домашніми демонами та скелетами в шафі. Поговорити зі всіма, нехай навіть віртуально, тому що деяких моїх родичів вже немає в живих. Я хотів дізнатися все в дитинстві, адже мені здавалося, що нам більше не розповідають, ніж розповідають, – додає Остап.

Один з віршів, який опублікований у збірці – документальний. Він про бабусю Остапа Сливинського, яка практично втратила слух та почала відважніше розповідати історії з життя.

Під обкладинкою можна знайти також і добре відомі вірші автора з збірок «Адам» і «М’яч у пітьмі», а також нові поезії, які написані ще в період 2013-2018 років.

Фото авторки