Талановита людина – талановита в усьому, правду кажуть. Складно уявити, що в  маленькому місті хтось пише про магію, однак, я вас здивую. Знайомтесь : Аліна Борисюк. Детальніше  у розмові з нею, повідомляє Погляд.

-Як виник поштовх в написанні книг і як ти сама можеш описати свій жанр?

Причин написати книгу (спочатку лише одну) було багато. Зокрема, постійні зміни в мовних законах нашої країни. От як звикнеш до певних правил української мови, потім годі перевчитися, і не лише з «будь-ласка» в «будь ласка». Це відверто дратує, адже ті «розумники» на вершині нашого суспільства намагаються перетворити нашу солов’їну в казна-що. Хочеться подати читачу «правильний» текст з власної точки зору, вичеркнути із нього весь суржик, русизми, слова-причепи і вдатися до цензури. Адже сучасна література настільки рябить лайливими словами, що її огидно брати в руки.

Наступна з причин – власна фантазія. Я не можу просто отак взяти і заснути за десять хвилин. І в моїй голові аж ніяк не те, що я сказала комусь вісім років назад, не чиїсь кмітливі коментарі в соцмережах, і не нові гелеві манікюри чи як намалювати завтра рівні брови! Ні! В моїй голові завжди історії. Не обов’язково фантастичні. Я думаю про те, як би я по своєму переписала сценарій якогось недавно переглянутого фільму, як би я розвинула події в «Гаррі Поттер» на свій лад, як була б намальована моя манга. Моя фантазія не дає мені спокою, не дає заснути. І просто намалювати все на папері теж важко. Потрібно ще щось дописати до цього всього. Саме тому я подумала якось: а чому б не змусити свою уяву працювати не намарне?

Свої книги я можу назвати фентезі-романами, проте там є і шматочок детективу, і шматочок любовної лірики, і шматок справжнього сьогодення – інтернет й мобільний зв’язок. Мені дуже подобається фентезі, трохи змішане з реальністю. Як ото, власне, серія книг Дж. Роулінг про хлопчика-чарівника. Мені подобається магія, проте не наяву, таке краще не практикувати 🙂 А от всякі чаклуни і маги у фільмах надто захоплюють уяву. Це те, що нам власне не є доступним в реальному житті, і ми можемо трішечки позаздрити миттєвим переміщенням у просторі, розмішуванню кави ложечкою на відстані і розпалюванні вогню в каміні одним дивакуватим словом. Вміти таке було б чудово 🙂

– Скільки книг вже є і скільки ти ще плануєш у цій серії? Буде натхнення на нові історії?

Наразі написано три книги. Друга – це продовження першої приблизно через два з половиною десятка років, де головними героями є діти головних героїв першої книги; третя і четверта, а в майбутньому і п’ята – власне одразу продовження другої. Заплановано наразі п’ять, проте не можу сказати, що це є остаточна цифра.

Загалом, історія серії «Сандервік» показує становлення сильного магічного роду і багато перешкод на життєвому шляху чарівників цього роду. Натхнення на нові історії завжди є, адже родинні міжусобиці так просто й швидко не закінчуються 🙂 Одвічною проблемою завжди була нестача часу на написання, проте мені вдається вирвати якусь годину-дві пізнім вечором.

– Чому саме японська міфологія стала твоїм центром натхнення?

Я – фанат Японії 🙂 фанат її культури, релігійного бачення, сприйняття природи і власних традицій, національного одягу і того, наскільки ця країна є високорозвиненою технологічно, проте зберегла всю свою культурну цінність на протязі тисячоліть. Почалась ця любов до Країни Сходу Сонця стандартно – через аніме, найперше роботи Хаяо Міядзакі. А далі я перейшла на мангу (комікси) і стала більше цікавитись їхньою міфологією. Там і справді стільки цікавого й незвичайного, що древні греки нервово курять в стороні 🙂 Японія дуже екстраординарна, нестандартна, вражаюче прекрасна й захоплююча.

Проте, не лише Японія мене надихає. Події другої книжки розгортаються на британських просторах. Англія не менш прекрасна! До того ж, в книзі описане реальне місце на карті Камбрійських схилів. Звідки я знаю, як воно виглядає? А є такий чудовий сервіс від Google Maps, як «Перегляд вулиць». Подорожувати світом можна і безкоштовно! 🙂

– Як український читач оцінює твоє фентезі? Взагалі-то аудиторія моїх читачів не така вже й широка. В основному це близькі і друзі, добрі знайомі і кілька читачів, які випадково натрапили на мої книги в соцмережах. Планувалось із самого початку написання лише однієї, проте друзі стали вимагати продовження історії, отож довелось писати далі. Наразі кожен, хто читав – в захваті, але була й жорстка критика певних моментів. І це дуже добре, адже критика допомагає ставати кращим і вчитися на помилках.

– Чи плануєш ти свої твори носити у поліграфічні підприємства?

Я почала писати книги не для комерції. Тобто, я не розраховувала на її паперовий варіант. Це була історія для себе, мені хотілося спробувати себе в такому амплуа. Дуже хочеться сподіватися, що я впоралась із цим 🙂 Близькі наполягають на тому, що я повинна їх надрукувати, але зараз надрукувати книгу не так просто й зовсім не дешево. Я із ними погоджуюсь, та якщо доживусь до друкованих книг – це буде не скоро. На друк потрібні кошти, яких у мене наразі немає. Приношу щирі вибачення перед своїми читачами, які дуже просили надруковану книжечку – любі, мої, потерпіть трішечки! Книги я обов’язково видам і ваші домашні бібліотеки отримають шматочок магії 🙂

Ілюструє персонажів Аліна власноруч, з чудовими роботами можна ознайомитись на її сторінці в соціальній мережі: інстаграм – ellinscotch

Леся Голояд