Приїхала до мене в гості знайома з далекого півдня України. На заході - вперше. Повезла я її до Зарваниці, бо вона вперше про неї почула (а збиралась у Почаїв), відвідали Збараж, Бережани. На десерт залишили Тернопіль. У подруги - культурний шок. Скрізь фотографувалася, щоб потім показувати світлини і казати, що була... у Польщі.

Задоволеними були ми обоє, адже довкола - сонце, зелень, квіти, ошатний центр, будинки.

Біля одного магазинчику в око впала симпатична рекламка: "Скуштуй французьке печиво". Крейдою намальований кумедний чоловічок. Всі проходять повз нього - усміхаються. 

Чим ще можна здивувати гостю? Гарячим шоколадом у прохолодній кав'ярні. Спускаємось вниз східцями до напівпідвального затишного приміщення. І тут... Починаю "пекти раків". Навпроти нашого столика рекламний щит з написом: "Спробуй гарячу смолу і відчуй подих пекла". Ми перезирнулись з подругою і, не змовляючись, встали. У нас відразу зник апетит.

"Дівчата, - кажу персоналу, - витріть, бо після прочитаного не те, що пити, заходити до вас більше не хочеться". Знаєте, що почули у відповідь? "Не можемо, це власник написав". Гарна була екскурсія, якби не ота гаряча смола, що нагадала ложку дьогтю.

Валентина СЕМЕНЯК.

Фото автора.