10 лютого на базі кафедри медицини катастроф і військової медицини Тернопільського державного медичного університету розпочався семінар «Тактична медицина в умовах бойових дій». Учасники тренінгу – санінструктори, керівники медичних пунктів та начальники медичних служб Національної гвардії Західного регіону.

Зі слів старшого викладача кафедри, підполковника у відставці Миколи Ярошенко, проведення таких навчань є вкрай необхідними, аби ті, від кого залежить порятунок життя солдат та офіцерів на передовій, могли діяти не лише професійно в плані надання медичної допомоги, а й вміли орієнтуватися на місцевості, могли повідомити свої координати. Знання з військової типографії – для медиків та санінструкторів такі ж важливі, як і для решту учасників бойових дій, повідомляє «Досьє102».

Щоб рятувати, потрібно знати наслідки дій різного роду озброєння. Які травми отримує боєць від розриву міни і яка медична допомога потрібна у цьому випадку, – на цьому акцентував увагу слухачів семінару викладач кафедри медицини катастроф і військової медицини Юрій Щирба.

У випадку, коли людина зазнає травм від розриву міни, потрібно знати, як у цій ситуації фахово діяти медикам , – розповідає полковник у відставці. – Тут важливо навіть правильно підійти до пораненого, аби й себе не наразити на небезпеку.

Юрій Щирба переконаний, що знання з тактичної медицини стануть у нагоді не лише військовим і медикам. Таких азів потрібно навчати, починаючи зі старшокласників і закінчуючи працівниками будь-якої ланки народного господарства.

Наша кафедра розробила і видала підручник для учнів 9-11 класів під назвою «Захист Вітчизни». Гадаю, ця книжка має стати настільною для кожного свідомого громадянина, і не лише на період військовий дій на Сході, – впевнений викладач.

У доцільності проведення занять з тактичної медицини переконаний і начальник медичної служби військової частини № 4114 Національної гвардії, що дислокується у Львові. Петро Рябченко розповідає, що до бойових дій, які розпочалися на Донбасі у 2014 році, медицина, як і суспільство загалом, виявилися не готовими.

Ні медикаментів, ні перев’язувальних матеріалів, ні злагодженості дій військових медиків, ні можливості евакуації поранених – виживали, як могли, – згадує Петро Рябченко. – Ніхто тоді не знав про індивідуальні аптечки, а медики на передовій використовували санітарні сумки комплекту часів Другої світової війни, медикаменти і препарати яких були неефективними при пораненнях, отриманих з нових видів зброї.

Зі слів військового медика, перша реальна допомога надійшла від волонтерів. Якби не вони, страшно уявити, якою б ще більшою катастрофою для українських солдат обернулося перебування в зоні АТО.

Нині ми працюємо та продовжуємо навчатися за стандартами НАТО, – продовжує Петро Рябченко.- І цей процес є більш ефективним в сучасних умовах.
Керівник військової служби згадує, як сам ледь не загинув, коли, перебуваючи на передовій, поїхав забирати з поля бою двох поранених та вбитого бійця.
Підступність і звірства терористів вражають. Знаючи, що санітарна машина їде забирати поранених, а нас тоді супроводжувало два БТРи, вони замінували дорогу і влаштували засідку. На міні підірвалася бойова машина, коли хлопці кинулися в посадку, там нарвалися на розтяжку, а з іншого боку дороги по нас відкрили вогонь з кулеметів та автоматів. Шестеро загиблих, чотирнадцятеро поранених – з такими втратами ми тоді вийшли з бою.

Знання – це сила, тому вчитися чогось нового та корисного ніколи не пізно. Триватиме семінар до 12 лютого.