Якось, наприкінці 80-х, вихователька в садочку попросила дітлахів намалювати святкове місто. Маленька Олечка прикрасила свій твір прапорцями, але не червоними, а жовто-синіми. Її дідусь Григорій Хомейчак, справжній патріот України, розповідав своїй внучці, що тризуб і жовто-синій  прапор – це символи нашої країни.      Наступного дня вихователька побачила малюнок Олі, і їй відняло мову. Коли ж вона оговталася і прийшла до тями, то чемно попросила свою вихованку… перемалювати, прапорці зробити червоними. Однак для дівчинки дідусь завжди був беззаперечним авторитетом. Прийшла дитина додому і відразу до нього із запитаннями. Той стояв на своєму: український прапор - жовто-синього кольору. Тоді Оля самостійно прийняла рішення: святкове місто намалювала без прапорців…

Цій історії вже багато років. Мине час, і доросла Оля зустріне у місті колишню виховательку. «А ти була передбачливою із жовто-синіми прапорцями», - скаже їй наставниця. І вибачиться.

Та на цьому історія не закінчилася…

Праонука Олександра народилася на День Прапора

Оля вийшла заміж, у неї з чоловіком Андрієм народилася донечка Олександра. Народилася дитина 23 серпня 2004 року! Саме того дня і року відповідно до указу президента в Україні стали відзначати День українського прапора.  

11-річна Олександра пишається, що народилася в такий знаменний день. Раніше, коли це свято не відзначалося, родичі, наче змовившись, казали: «Ех, не дотягнула один день, так би святкувала день народження на День Незалежності». А тепер вся родина тішиться разом із нею.

Олександра Шульга навчається в ЗОШ №7 з поглибленим вивченням іноземних мов. Займається бально-спортивними танцями в «Арсі». Танцює чотири роки, а має вже десять медалей, з яких сім – за перші місця! Дівчинка дуже цікава й активна: колекціонує наклейки, допомагає мамі прибирати, ліпити вареники. Має організаторські здібності. Під час канікул «бавить» у дворі дітей: вигадує всілякі ігри, конкурси.

А ще Олександра любить малювати і читати. У неї вдома всі ляльки зачесані і заплетені. Бо дуже часто ходила  до мами на роботу в перукарську школу. Мама давала їй манекен із справжнім натуральним довгим волоссям і дівчинка «працювала» поряд із дорослими.

У цій родині всі великі працелюби і патріоти рідного міста. До речі, альтанку на острівці посеред Тернопільського озера зробив власноруч дідусь Олександри Олег Репета.

Із Райського – у Чортків

Народження внучки на свято українського прапора – неабиякий подарунок для Григорія Хомейчака, який днями відзначив своє 80-річчя. Пан Григорій із родини переселенців. Народився на Лемківщині, неподалік Ржешува, у селі Райське. У матері було п’ятеро дітей, коли прийшли військові і вигнали усіх з рідної домівки. І хоча був малим на той час, але добре закарбувалися в дитячому серденьку ті страшні поневіряння, яких зазнала сім’я. Коня у них забрали, то батько запряг корову, щоб якось дістатися до руського кордону. Кинув на воза найдорожче – плуга-годувальника. Але корові так важко було тягнути, що дорогою тато викинув його геть...

Три тижні добиралися до Білобожниці у товарному вагоні. На станційних зупинках мама вибігала у пошуках їжі.  Тихцем цупила кукурудзу у коней і варила дітям.

Із Райського привезли їх у Чортків. А там почалось справжнє пекло: колгосп, голод, розстріли бандерівців, залякування людей «стрибками»… Якось забігли червоноармійці до хати і стали шукати батька, діти зі страху здійняли лемент, один з «гостей» вдарив маму в груди, вона впала… Відтоді Григорій на все життя зненавидів ту владу.

Але треба було жити далі. Він працював машиністом на колії, одружився. Руки має золоті. Малює, займається різьбярством. Змайстрував понад 8 годинників! 

Пані Орися, дружина Григорія, - теж дуже цікава особистість. У них обох життєстверджуючі захоплення, які дарують оточуючим радість і любов до життя.   

Валентина СЕМЕНЯК

Фото автора