Львів'янка Роксоляна Шимчук і тернополяни Тарас та Ірина Демкури створили у Тернополі виставку старовинних вишиванок з усіх куточків України. Тут є частина колекції, яку пані Роксоляна збирає вже 25 років. Борщівські сорочки з приватної збірки Демкурів, ляльки-мотанки у строях різних етнічних реґіонів країни тернополянки Людмили Павлової та прикраси з бісеру, створені за автентичними прототипами, тернополянки Ірини Галущак.

Виставку назвали «Україна єдина», бо експоновані речі, за задумом організаторів, мають демонструвати спільність нашого коріння. І справді вийшло промовисто — сюди навіть вирішили привести місцевих школярів, щоб у виставковій залі відбулися для них наочні уроки з історії України, пише zbruc.eu.

«Хотіли показати древність нашої культури, її багатство, те, що вона нас усіх єднає», — пояснює співорганізаторка виставки та колекціонерка Ірина Демкура.

Її підтримує пані Шимчук. Вона відбирала зразки костюмів так, щоби були представлені різні куточки України. Всі — унікальні, до того ж Роксоляну Шимчук найбільше цікавить вбрання, вишите втраченими швами. Щоправда, це не головний критерій, за яким формує колекцію:

«Мені цікаво збирати строї зі всієї України. З часом — а збираю я 25 років — виробилося чуття: береш в руки сорочку, і вона або говорить до тебе, або ні».

Саме так промовила до колекціонерки її перша вишиванка.  Почалося все у студентські роки. Тоді наша співрозмовниця була учасницею молодіжної організації «Студентське братство». Роксоляна Шимчук їздила з концертною групою популяризувати українську пісню, і якось вирішили, що виступати потрібно в національних строях. На фестивалі «Червона Рута» 1989 року придбала першу вишиванку.

«Якщо подивитися на цю сорочку зараз, вона здасться дуже простою, але для мене вона дуже цінна, це — частина моєї історії», — каже вона. 

Відтоді триває захоплення пані Шимчук українським костюмом. До прикрас взялася пізніше. Сьогодні вони принесли їй славу, мають легковпізнаваний етнічний характер, містять давні національні символи, компонує їх майстриня, покладаючись на свій смак. Нерідко матеріал для їх виготовлення — сторічної і більше давнини: корал, венеційське скло, або ж знамениті тепер баламути, в яких вперше у ролі першої пані країни з'явилась на люди Марина Порошенко.

Тернополяни, як розповідає пан Демкура, теж зацікавилися прикрасами пані Шимчук й активно купують їх. До речі, 10 % з отриманих коштів скерують на потреби учасників АТО. Поки триває виставка, її поповнюватимуть новими роботами. Інтерес до прикрас не випадковий. Цікаве зауваження висловила мистецтвознавець Віра Стецько: культура носіння вишиванок уже досить поширена, а ось прикраси, виконані в українському етнічному стилі, які б гармонійно доповнювали їх, випали із поля зору. Та й, крім того, не слід забувати, що вони є невід'ємною частиною нашого культурного спадку.

«Такі вироби прищеплюють добрий смак і розуміння естетики, привчають шанувати і продовжувати традиції», — вважає пані Стецько.

Трохи інші прикраси представила Ірина Галущак. Теж відроджуючи давні традиції, вона створила серію нашийників — реконструкцій старовинних взірців. На виставці є і досить звичні ґердани, й екзотичні кризи, що мають вигляд широкого заокругленого комірця з бісеру.

«Ймовірно, їх назва походить від німецького слова kreis, «коло», — пояснює майстриня. — Використовували такі оздоби більше у Східній Лемківщині».

Мініатюрні прикраси доповнюють й образи ляльок-мотанок, вбраних у строї різних етнічних реґіонів, Людмили Павлової. Вона не перший рік вивчає традиційні українські вбрання і відтворює їх.

«Відшивала візерунки у зменшеному вигляді, але дотримуючись пропорцій, відтворювала крій вбрання, головні убори. Брала музейні зразки, шукала давні світлини, працюючи над борщівським костюмом, відшивала із сорочок колекції Віри Матковської», — розповідає Людмила Павлова.

«Чорні» вишиванки не залишили байдужими також Тараса та Ірину Демкур, нині їх у колекції співорганізаторів виставки більше ста.

«Кожна із цих сорочок неперевершена та неповторна, у кожної свій почерк вишивальника, вона виплекана та вистраждана, — захоплено розповідає пан Демкура. — У багатьох узорах древні, ще трипільські символи. Це є свідченням глибокого коріння нашої культури, знання про неї особливо актуальні зараз».

Інші речі з колекції тернополян створюють дух виставки. Співрозмовник переконаний, що в таких умовах й вивчення історії буде наочнішіим і цікавішим, тому вже є домовленості, щоб тут у вересні відбувалися уроки з цієї дисципліни для місцевих школярів.