Напевне всі тернополяни, жителі Тернопільщини і не тільки, чули про місцевого письменника Олександра Вільчинського. Чоловік випустив чимало книг, окрім того, раніше працював журналістом, і передає свій досвід 4-ї влади майбутньому поколінню.

Наразі Олександр Вільчинський перебуває у Швеції на запрошення Балтійського центру письменників і перекладачів. Своїми враженнями про перебування у цій країні відомий письменник ділиться на торінці у соцмережі Facebook.

- А ще з приємного для українського ока у Швеції – це кольори: блакитний і жовтий. Вони скрізь, від державного прапора, жовтого хреста на блакитному тлі, покажчиків на дорогах, комбінації кольорів у фойе багатьох громадських закладів і до найменших дрібничок, як от: ручки, стрічки, коробочки... А ще ж і море за ясної погоди і небо, якщо нема хмар, бо й таке тут трапляється, хоча цієї пори року і не так часто, як хотілося б. Це про блакитний. Ну, а з жовтого, крім залишків листя на деревах, то хіба ще відблиск золота шведських вікінгів, що передався від них короні, чи коронам, бо найчастіше їх зображують трійцею, шведських королів. Втім, якщо порахувати всі корони на великому гербі країни, враховуючи корони на головах всіх левів, то їх там не менше дванадцяти... За однією з версій, українська жовто-блакить почалася від союзу Iвана Мазепи і Карла ХII, хоча за іншою – сягає ще часів Київської Русі і Галицько-Волинського князівства. Але, як би там не було, для ока й досі приємно! Для українського у Швеції, а для шведського в Україні. Може, саме тому, через спорідненість кольорів, шведи досить добре обізнані про нашу країну, - пише Олександр Вільчинський

23031579_2241892152502984_7119823137354115412_n (1)

23032922_2241892559169610_8191018720494935213_n

Фото із соцмереж