Кожного дня о 18 годині на одній із вулиць Копичинців, що на Гусятинщині, звучать відомі патріотичні композиції. Їхній виконавець – місцевий житель Григорій Вендичанський. Відколи розпочалася війна, чоловік щовечора виходить до воріт свого дому і грає на трубі Гімн України, «Ой, у лузі червона калина», «Києве мій», «О, Україно!» Сусіди та перехожі залюбки слухають і наспівують ці пісні. У містечку Григорія Григоровича знають усі, адже він – професійний музикант. А в поціновувачів сонячних грон чоловік має ще й добру славу досвідченого виноградаря, пише Сільський Господар.

Ростуть як гриби після дощу

Музика і виноград – це два мої захоплення, – каже Григорій Вендичанський. – Вже дванадцять років вони взаємодоповнюють один одного. А мене надихають. Щось подібне, як у Рильського: музика і виноград. Красиве і корисне. Вирощувати сонячну лозу мене спонукав мій товариш Валерій Крижанівський з моєї рідної Вінниччини. У цьому краї, особливо в Ямпільському та Могилів-Подільському районах, виноград щороку дає багатий урожай. Мене настільки вразили виноградні плантації мого друга, що я вирішив спробувати посадити «сонячну» лозу й на своєму подвір’ї. Перші чотири саджанці купив у тому ж Могилеві-Подільському. Посадив їх одразу при вході на своє подвір’я. Зліва – ранні сорти Аркадія і Плевен, а справа – пізні Восторг і Подарунок Запоріжжю. Спеціально зробив для них металевий каркас у вигляді арки і «обшив» її виноградом.

Григорій Вендичанський так захопився виноградною справою, що кущі сонячної лози на його подвір’ї стали з’являтися як гриби після дощу. Нині чоловік плекає два десятки ранніх, середніх і пізніх сортів винограду. Крім того, що збирає щедрий урожай, він ще й сам вирощує саджанці.

Назвав сорти на честь міст

Загалом у мене понад пів сотні кущів «сонячної» лози. Дружина Любов трохи злиться, що я забираю у неї землю під грядки. Але коли побачить, як я з ними розмовляю, то та злість скоро минає, – посміхаючись каже Григорій Григорович. – Виноградні саджанці я купував у різних куточках України і за кордоном. З Лондона, пригадую, віз лозу за пазухою. Інакше треба було пред’явити спеціальний сертифікат. А в мене його не було, тому довелося везти лозу підпільно. Із трьох саджанців тоді вкоренився лише один. Уявляєте, з якою любов’ю я його плекав? Добірним врожаєм щороку тішить мене польський сорт Зелена Гура. Насправді, у нього інше ім’я, але я його не запам’ятав, тож назвав по-своєму – на честь польського міста, яке славиться виноградарством. Подібну історію має і сорт, який я привіз із Чернігова. Так тоді поспішав, що забув запитати у продавця його назву, тому довелося давати ім’я як у міста.

Добре знає, чого хоче лоза

Першими, у середині серпня, наливаються грона Надії, далі один за одним починають спіти Преображення, Аркадія, Подарунок Запоріжжю, Кишмиш Юпітер – улюбленець господаря. Серед пізніх сортів добре зарекомендувалися Молдова, Чернігів, Талісман.

Я так люблю цю виноградну справу, що можу із заплющеними очима називати сорти, – каже Григорій Григорович. – За дванадцять років вже добре відаю, чого хоче «сонячна» лоза. Своїми знаннями завдячую знаному виноградарю з Полтавщини Володимиру Шпаку. Звичайно, вчуся і на своєму досвіді. Не раз доводилося і ґулі набити. Але це теж своєрідний урок. У виноградній справі без знань не обійтися. Адже культура ця вибаглива. Догляд за нею розпочинається ранньою весною і триває аж до пізньої осені. Садити виноград треба на сонячній ділянці, захищеній від вітрів. Тричі за сезон – до розпускання бруньки, до і після цвітіння – кущі слід обов’язково обприскати від хвороб і шкідників. Виноград любить вологу, тому слід подбати про полив. А також і про підгодівлю. Найкраще добриво – органічне. Щоби його приготувати, збираю на пасовищі коров’як, вдома кидаю у бочку, заливаю водою і даю перебродити. Потім літр коров’яку розводжу у десяти літрах води і поливаю рослини. Цим добривом підживлюю й дерева у садку.

Обрізування лози, формування кущів – це теж обов’язкова частина догляду. Як і підготовка до зими.

Усі мої сорти – неукривні, тож про дорослі рослини нема чого переживати, а от про молоді слід подбати, – зауважує Григорій Григорович. – Восени кущі до дворічного віку я вкорочую і повністю обгортаю тканиною. Для цього підійде звичайна старі простирадло чи наволочка.

Вечір патріотичної пісні

Нинішнього року виноград зародив рясно. З ягід Григорій Вендичанський готуватиме сік і вино. Трохи грон покладе у холодильник, де вони зберігатимуться до нового року.

Поки зріють ваговиті грона, господар неквапом щоранку поспішає оглянути свій виноградник. Він і не уявляє, щоби день розпочинався по-іншому. А ввечері бере до рук свій улюблений інструмент трубу, іде до воріт і рівно о вісімнадцятій годині починає грати.

Музика – це моя стихія, – каже пан Григорій. – Я закінчив Львівську консерваторію, працював директором музичних шкіл, певний час очолював Гусятинський відділу культури. Радію, що музикантами стали й мої діти. Син Андрій – професійний саксофоніст, дочка Валентина – піаністка. Відколи росія повномасштабно вторглася на територію України, у мене є звичай щовечора грати патріотичні пісні. Це укріплює дух та віру в перемогу. Місце для свого імпровізовано мініконцерту вибрав невипадково – під виноградною аркою. Музика і виноград – це два крила моєї долі, які дають мені силу і наснагу.

Авторка: Марія Безкоровайна

Фото Сільського Господаря