Куди не глянь, усюди повідомлення про те, що ніхто не загинув. Навіть наша місцева влада відмовляється вірити у присутність добровольців на лінії фронту, а тим паче у їхні втрати. Чому так відбувається? Невже все через Мінські домовленості? Чи через вимоги ООН щодо роззброєння добровольчих батальйонів?

Ще з перших днів АТО новоутворені добровольчі батальйони займали передові позиції і воювали в міру забезпечення, перебували у найгарячіших точках неоголошеної війни. Слов’янськ, Краматорськ, Карлівка, Маріуполь, Іловайськ, Піски, ДАП, Опитне, Водяне, Дебальцеве, Савур-Могила, Авдіївка, Бутовка… - цей список можна продовжувати, перераховуючи усі населені пункти, де лилася кров українських героїв.

Були спроби легалізації добровольчих батальйонів, таких як ОУН та ДУК, за умов входження до складу ЗСУ, згодом велися переговори і про їхню подальшу долю. ОУН таки легалізували, а ось ДУК – дієздатний об’єднаний підрозділ – підлягав розформуванню до окремих бригад та військових частин, що було неприйнятним для самих добровольців. Тож їх офіційно витіснили з лінії зіткнення, де вони знаходилися легально – з дозволу Генштабу (невдовзі після падіння ДАПу). Частина бійців ДУКу підпільно таки продовжувала вести бойові дії, без відома Генерального штабу, на домовленостях між бойовими командирами. І досі хлопці продовжують перебувати на лінії фронту, про це свідчить коментар «Кулібіна», командира ОТГ ім. Воловика у виданні gazeta.ua:

- Ми виконуємо накази, які дають у ЗСУ. Без дозволу та підтвердження вогню, ніхто і ніколи не працював.

Так, добровольці продовжують займати відповідні позиції, і неодноразово їх присутність допомагала у відбиванні ворожих атак, підтримувала мотивацію і морально-психологічний стан підрозділів ЗСУ. Вони займалися розвідкою на ворожій території - за свідченнями бійців, один із загиблих 12 червня на шахті «Бутовка», Юрій Гнатюк «Гуцул», пробрався до позицій сепаратистів, зняв їх прапор і почепив наш, жовто-блакитний, який і досі майорить на тому ж місці.

Нещодавно, речник Адміністрації Президента України з питань АТО, Андрій Лисенко заявив:

- Яким чином люди, які не відносяться до Збройних сил України, без відповідного дозволу знаходилися на передовій?

На що командир Добровольчого українського корпусу «Правий Сектор» Андрій Стемпіцький відповів:

- Щоб захищати Батьківщину - дозвіл не потрібно … І в кого цей дозвіл брати? Може у тих, хто, маючи конституційний обов'язок захищати територіальну цілісність, допустили захоплення українських територій терористами? Чи в тих, хто протягом двох років не може повернути частину українських територій? Чи може у тих, хто без жодного пострілу здав Крим? Чи може у тих, хто поклав людей у котлах через свою некомпетентність? Чи може у тих, хто робить зараз з вояків мішені для тренування сепаратистів, забороняючи активно їх знешкоджувати на випередження, при цьому декларуючи, що військового шляху звільнення територій нема! Так віддайте тоді території і не допускайте вбивство кожного дня наших воїнів.

Лунали заяви політичних сил і заклики про складання зброї та роззброєння батальйонів, але хлопці не здавалися, і не відступлять зараз. Постскриптум Стемпіцький додав:

- Щоб не допустити маніпуляції: моя повага бійцям та командирам ЗСУ, а питання мої – до вищого армійського командування та керівництва держави.

Повернімося до нещодавньої трагедії на «Бутовці» і тієї жахливої ночі (а скільки таких ночей було до цього – просто не оприлюднювали статистику і приховували правду, або ж відмовлялися вірити). Тоді, на світанку 12 червня, у рідних добровольців та їх побратимів розривалися телефони і лунали повідомлення про те, що хлопців вже немає в живих. Та на ТБ чи в електронних ЗМІ мовчали, подаючи лише краплі розрізненої, а часто, і недостовірної інформації.

Офіційний сайт Міністерства оборони України опублікував заяву, в якій запевнив, що в цю ніч ніхто не загинув, є лише 12 поранених бійців. Окрім того, додав наступне:

- Варто наголосити, що в районах проведення Антитерористичної операції, на передових позиціях сил АТО, немає жодного підрозділу, який не входить до складу Збройних Сил України або інших силових відомств, задіяних в АТО.

І звернулися до журналістів з проханням не використовувати інформацію, яка не надана офіційно, а саме, керівництвом штабу АТО, Міністерством оборони та Генеральним штабом ЗС України, а також Прес-центром штабу АТО.

Шкода, що українців дурять і влада не поважає добровольців. З повідомлень офіційних джерел складається враження, що ситуацію краще знають речники, а не командири батальйонів. Наприклад Стемпіцький у цей же день оприлюднив фото своїх бійців, про це писали також в УП. А до офіційних заяв з Міноборони підписав коментар:

- Ви, тв…, постійно применшуєте втрати, щоб, не дай Бог, українці не відчули, що в країні йде повноцінна війна, і не погнали вас, паразитів, разом з вашими «мінськими» договорняками.

2

В Тернополі, наприклад, вранці 12 червня місцеві ЗМІ повідомили про загибель хлопців з Красилова, Закарпаття, Донецька та Києва і про поранення одного бійця з Тернопільщини, проте місцеві посадовці у соціальних мережах поширювали інформацію саме з сайту Міноборони України.

Барна

Безымянный

Навіть на сторінці очільника Тернопільської ОДА Степана Барни у Facebook небайдужі користувачі залишали гнівні коментарі.

1

Тоді ж, 12 числа, на головних площах у всіх містах України було оголошено спонтанну акцію вшанування пам’яті полеглих бійців, про це навіть писав народний депутат Ігор Луценко у своєму Facebook. Не відомо як у інших, але у Тернополі не з’явився ніхто з представників влади, лише духовенство та мешканці міста, які прийшли запалити лампадки, помолитися, і покласти квіти, за що організатори та побратими загиблих їм дуже вдячні.

В принципі, Тернопільська, Дніпровська та Івано-Франківська обласні ради не проти визнання добровольців учасниками бойових дій, про це також свідчать дані з різних джерел (див. ТУТ і ТУТ). Подивимось, якими будуть їхні подальші рішення і чи не цуратиметься наша влада присутності добровольців на передовій.

Анна КРАВЕЦЬ