Бажання взяти інтерв’ю у депутата Тернопільської міської ради, екс-кандидата на посаду міського голови Тернополя, успішного підприємця та керівника доволі потужного підприємства Володимира Бліхаря виникло спонтанно. Надто мало відомо про Бліхаря-політика в контексті його депутатської роботи протягом останніх 16 місяців. Проте це не зашкодило йому блискавично отримати посаду секретаря «земельної» комісії. Особливо пікантно це виглядає перед сесією, де планують вносити зміни в Генеральний план міста Тернополя. Пана Бліхаря називають одним з тих, хто готовий голосувати за зміни, і його не лякає скандальність цього питання. Відчувається, що він з тих, хто має свою думку на кожне питання і готовий її, якщо не доводити, то принаймні, не розмінювати на дрібниці.

На зустріч пан Володимир погодився відразу, запросивши до себе на підприємство. Кабінет директора затишний, оздоблений зі смаком. Відчувається, що його власник любить вишукані, але практичні речі.

Розмова замість запланованих 30 хвилин тривала 2 години. Володимир Бліхар любить говорити розгорнуто, від загальних речей плавно переходить до конкретики, майстерно уникаючи прізвищ, дат, посад. Говорить вільно, але показує, що знає набагато більше, ніж може озвучити для публічного інтерв’ю.

- Пане Володимире, ви уже 16 місяців перебуваєте у незвичній для себе ролі: окрім бізнесових питань, ви виконуєте низку громадських обов’язків, будучи депутатом Тернопільської міської ради. Скажіть, будь ласка, реальність у депутатській роботі дорівнює очікуванням, чи, все-таки, є різниця між тим, на що ви сподівалися, і з чим реально стикнулися?

- Це кардинально відрізняється. Зовсім інші принципи, зовсім інше сприйняття. Я особисто не завжди все розумію, не завжди в окремих питанням можна розібратися за день, два, чи місяць. Мудрі люди кажуть, що лише після року плідної роботи починаєш розуміти головні ази нової для тебе роботи. Я вважаю, що ця владна система збудована навіть не за 20 років. Це наш спадок з радянських часів. І якщо порівнювати з бізнесом, то влада кардинально відрізняється від умов, в яких я звик працювати як підприємець. Я звик до конкретики, до зрозумілих правил гри, до того, щоб працювати на результат та не боятися нести відповідальність. Я би хотів, щоб більше було зрозумілих речей, коли не треба вчитися читати між рядками, щоб політики дотримували слова, не намагалися шахраювати у стосунках. Дуже багато є цікавих ініціатив і ідей, однак часто вони розбиваються об якісь бюрократичні перепони. Хоча я розумію, що цю систему не змінимо тільки на рівні Тернополя. Її треба змінювати на рівні нашої держави.

- Розчарувань немає?

- Звісно, ні. Я дорослий чоловік і розумію, що нема в чому розчаровуватися, якщо не зачаровувався. От несприйняття окремих речей – так, це є. Якщо в когось з депутатів є розчарування, то, напевне, треба скласти мандат і нічим не займатися. В нас і так по життю надто багато розчарувань. А щоб їх не було, треба змінювати систему, як я і говорив раніше. І бути ініціатором цих змін.

- Чи змінили б ви зараз ті обіцянки, які давали виборцям? І навпаки, чи є щось таке, що б ви додатково пообіцяли, хоча раніше про це не думали?

- Наша партія – вихідці з громадського руху. Ми добре знайомі з проблемами, які хвилюють мешканців. І саме на основі цього розуміння ми будували свою передвиборчу кампанію. Тому я б нічого не міняв. А от хочу я більшого впливу на ситуацію. Для цього треба мати більшу команду. Але в політиці не все робиться так, як в бізнесі. Я, наприклад, ніколи не  ставив за завдання побудувати політичну команду за правилами моєї компанії. Бо в бізнесі все орієнтовано на власника (керівника). До чого це призвело в політиці, ми бачимо на прикладі окремих лідероорієнтованих політичних партій. Але попри все, я розумію, що партію треба розвивати. Зараз це робити ще важче, бо бачимо на прикладі різних громадських об’єднань, за які цілі вони боряться, які ідеали сповідують, в що вони перетворили країну. Людські стосунки також перетворилися у війну. Так, ніхто тут не стріляє, але постійно хтось когось «кидає», постійно за власними інтересами втрачаються людські стосунки, постійно треба перебувати в напрузі. Це все починає бути схожим на анархію: розвалена система як державного управління, так і правоохоронної системи. На цьому дехто навчився паразитувати. В цьому я бачу головну проблему теперішнього стану розвитку держави.

- Ви задоволені роботою своєї команди?

- В загальному так. Ми, як молода політична сила, зуміли швидко пройти все те, що інші партії проходили впродовж декількох років своєї діяльності. Навіть незважаючи на ті випробування, які ми отримували через певну слабкість своїх однопартійців. І та проблема, яка виникла з нашим колишнім однопартійцем, теж депутатом Тернопільської міської ради (йдеться про Р.Ляховича, якого правоохоронці зловили під час отримання хабаря – ред.), це результат того, що ми як молода партія, до своїх лав запрошували тих, хто зголошувався, хто, зрештою, давав результат, але хто, як виявилося, не має ще достатньої моральної стійкості брати в свої руки владу та нести відповідальність перед суспільством. Для партії важливо інше – прикривати таке не можна. Якщо вам цікава моя позиція, то людям з моєї команди, які оступилися, хоча мною були попереджені, я працювати не дам: я буду принциповим їхнім політичним опонентом. Ми в міській раді не можемо поділитися політичним досвідом, як наші колеги з інших досвідченіших партій – це правда. Але ми маємо досвід побудови держави, бо працюємо в реальному секторі економіки. І от зараз ми дійсно починаємо відкрито говорити про нову більшість в міській раді. Ми хочемо, щоб це була більшість, яка працюватиме на громаду незалежно від політичних симпатій. Це правда, що так звані «малі» фракції об’єдналися, щоб відстоювати інтереси своїх виборців. І мені комфортне це об’єднання, бо ми маємо повагу один до одного, ми маємо досвід реальної роботи, а не лише політичної боротьби, ми маємо розуміння того, що саме в такому форматі зможемо відстоювати інтереси виборців та впроваджувати зміни, які ми обіцяли своїм виборцям. Зрештою, ми тримаємо дане слово і для нас це принципово.

- Вас обрали секретарем комісії, яка є доволі впливовою – земельної. Але це обрання породило скандал, мовляв, засідання комісії скликалося не тією особою, яка мала би це робити. Прокоментуєте?

- Тут все просто. Попри те, що кажуть публічно, в тому числі, наші колеги депутати, по документах - комісія зробила перерву в своєму засіданні, бо кворуму для голосування про закриття засідання не було. Юридично перерва в засіданні затягнулася. І між засіданнями, про які публічно говорив голова комісії, члени комісії зібралися додатково і, маючи кворум, здійснили своє волевиявлення. Це наслідок того, що новоутворене наше міжфракційне об’єднання отримало більшість в «земельній» комісії. Була пропозиція, її поставили на голосування, рішення було прийняте. Все зроблено в рамках регламенту, а наші колеги просто не хочуть визнавати, що ми їх «переграли» завдяки знанням процедури та нашій згуртованості. Зрештою, це наслідок того, що з нашою командою таки почали рахуватися. Група «14» стала гравцем і, природньо, що хоче розраховувати на певні посади для того, щоб втілювати в життя і передвиборчі обіцянки, і здійснювати захист інтересів своїх виборців. Я скажу відверто: я не звик програвати. Коли більшість, яка сформувалася на початку каденції, ігнорувала інтереси меншості, то ми зайняли очікувальну позицію. І коли після декількох непублічних конфліктів, ініціатори більшості втратили довіру своїх колег, то ми – навпаки – консолідували свої зусилля та почали впливати на процеси. І це, з моєї точки зору, нормально. Питання не в мені особисто. Питання в тому, що представник нашого міжфракційного об’єднання отримав підтримку колег та йому довірили певну, доволі складну, ділянку роботи. Що ж стосується голови комісії, то ми з ним повністю порозумілися, він не висловлює більше застережень і ми вже маємо перші результати партнерської співпраці: протоколи та рішення комісії ми підписували вдвох.

- Ваша позиція щодо проекту рішення щодо внесення змін у Генплан?

- Почну з елементарного. Питання Генплану за наших майже півтора роки роботи в цьому скликанні до цього часу не привертало до себе такої підвищеної уваги, яка є протягом останніх двох тижнів. Відбувалися звичайні робочі процеси. Працювала відповідна комісія, в яку входили всі, хто цього бажав. Кожен мав змогу розібратися з Генпланом до найдрібніших деталей. Але простежується цікавий причинно-наслідковий зв'язок: як тільки ми показали свої можливості по земельній комісії, питання Генплану моментально виплило в публічну площину. Я вважаю, що питання Генплану – це з’ясування стосунків окремих депутатів з колишньої більшості та деяких громадських активістів з міським головою. Як можна розцінити позицію теперішніх депутатів, які в минулому скликанні голосували за всі земельні рішення, а тепер кажуть, що виступають проти цих же самих змін у Генплані? Ми ж (група «14» - ред.) не хочемо втручатися в ці взаємовідносини і починаємо формувати нову більшість, де будуть враховуватися інтереси громади, де будуть справедливо враховані інтереси депутатів по округах. Ми не є стороною конфлікту і тому можемо питання Генплану розглядати незаангажовано, а не як питання помсти комусь кимось за щось. Я проконсультувався з людьми, яким я довіряю і які є фахівцями в земельному праві і тому знаю, що Генплан – це, в першу чергу, робочий документ для розвитку міста, правила гри, однакові для всіх, зонування і, найголовніше, інвестиційні можливості. Коли раніше цього не було, то з’являлися недобросовісні забудівники, наприклад, Щепановський, і місто отримувало проблеми з як з хаотичними забудовами, так і з обманутими вкладниками. Інший приклад: ситуація в Старому парку. Там земля мала цінність тому, що це був сектор індивідуальної забудови. Коли не було відповідних правил, то там з’явилися декілька багатоповерхівок і тепер цей мікрорайон втратив свою привабливість та цінність землі. То чому ми повинні бути проти встановлення правил гри? Прозорих та зрозумілих всім. І головна наша позиція – не впадати в крайнощі. Генплан обов’язково потрібен місту, але для внесення в нього змін треба відкинути політику та спекуляції. Ми кажемо: в рішенні мають бути враховані інтереси всіх сторін конфлікту, зняті всі питання, що викликають несприйняття суспільства і це має принести користь всьому місту. Ідеально, щоб всі 42 депутати та міський голова за нього проголосували і тоді ми святкуватимемо перемогу здорового глузду в ім’я інтересів громади.

Фото з сторінки Володимира Бліхаря у facebook