Відомий тренер Ігор Починок розповів podronosti.ua про проблеми юнацького біатлону в Тернополі і поділився враженнями від результатів української збірної на Чемпіонаті світу.

– Ігоре Мирославовичу, на чемпіонаті України серед спортивних шкіл в Сумах не брала участі тернопільська команда. Що трапилося? Тернопіль – це ж біатлонні традиції.

– Так, вперше за багато років пропустили першість. Справа в тому, що в Тернополі об’єднали дві установи – школу олімпійського резерву та обласну школу зимових видів спорту. Фінансування немає, поки тільки зарплата співробітникам. За мою кар’єру часто доводилося їздити за свої, потім гроші віддавали, але тепер керівництво мене попередило – якщо і повезеш команду за свої кошти, то не впевнені, що повернемо.

– Я так розумію історія тягнеться ще з тих пір, коли виник конфлікт через спортивну базу, на якій почали нарізати дачні ділянки. Резонанс тоді був…

– І це також. Сумно все це, неприємно. Все вирішили без обговорення. Складається враження, що біатлон свідомо чи несвідомо в Тернополі просто знищують. Але ми намагаємося відстоювати своє право на існування в будь-якому випадку. Зараз воюємо за те, щоб оформити зброю, купа бюрократичних нюансів. У нас діти за три місяці взагалі не стріляли, тільки збірники мали таку можливість.

– Те, про що Ви розповідаєте – це ж такі буденні речі для українського спорту.

– За десять років нам тільки в минулому році вперше облрада виділила гроші на патрони – 30 тисяч гривень. Якось дали 12 тисяч на інвентар. Про зарплати і зовсім соромно говорити. Завжди доводиться якось викручуватися. Це не робота, а мука, але ми не здаємося. Багато чиновників вже на мої дзвінки просто не відповідають. Багато вже мене посилають… То по прямій лижні то по кривій.

– Тернопіль – це ж імена в світовому біатлоні. Підгрушна, Підручний, Меркушина пробивається в еліту. “Нагорі” знають про ваші проблеми?

– Давно все всі знають. Керівництво Федерації допомагає чим може. На місцевому рівні – важко. Наприклад, в Сумах теж об’єднали сім шкіл. Зробили регіональний центр підготовки, там все набагато краще. На лижі, наприклад, виділяють 200 тисяч. в Чернігові теж ситуація трохи краща. А ми на узбіччі. А щодо верхів… Якось під час одного з численних скандалів я говорю депутату облради, мовляв, ти ж не одрізняєш біатлон від бадмінтону… Я завівся тоді, а поруч стоїть наш нардеп Барна…

– Той, що колишнього прем’єра Яценюка з парламентської трибуни виносив?

– Так, той самий. Так він мене намагався заспокоїти, мовляв, не заводись ти так, я сам гарячий… Тобто всі заспокоюють, кажуть все добре буде. Обіцяли навіть побудувати стрільбище. Та не просте, а за міжнародними стандартами, на тридцять установок! Але поки не видно його. Я багато їздив по світу, бачив як готуються в інших країнах. Такого немає навіть в пострадянських державах. Я на вихідних дивився гонки чемпіонату світу з фанатами біатлону. Там така тепла атмосфера, видно як люди люблять біатлон, переживають. Але мало хто знає про всі деталі всередині.

– Ви тренер з великим досвідом, який виховав багатьох відомих біатлоністок. Як оціните результати української команди на Чемпіонаті світу в Хохфільцені? Здається, що щось йде не так. А що саме – не знаю.

– Для того щоб сказати на сто відсотків потрібно бути в команді і знати всі нюанси. Я не там, тому важко судити. Телефоную іноді тренерам… Моя суб’єктивна думка, що є якісь нюанси з психологічним кліматом, але повторюся, це суб’єктивна думка, і я хочу щоб на чемпіонаті наша команда ще себе показала. Мені, наприклад, багато дзвонили, коли наші в першій гонці в змішаній естафеті п’ятими стали, але я не радів, осад був.

– Коли Ви останній раз спілкувалися з Оленою Підгрушною, вашою колишньою підопічною?

– Якраз після тієї естафети і розмовляв з Оленою. Вона не в найкращому психологічному стані як на мене, але вона боєць і стрілок від Бога. Чомусь не виходить стріляти зараз, але я знаю як Лена вміє стріляти. Думаю, на її результатах ще позначається пропущений рік. Та легкість, з якою вона виступала в минулому сезоні, ще не повернулася.

– Попереду “індивідуалка”. Олена пропускала гонку переслідування після невдалого спринту. Є шанси зачепитися за гарне місце?

– Може і є, якщо до складу поставлять. Подивимося.

– Ви згадали про пропущений Оленою сезон. Але є багато прикладів, коли повертаються спортсмени і вистрілюють. Є, звичайно, і навпаки… Як Вам камбек Домрачевої?

– У неї все по іншому. Вона тренується з чоловіком, а її чоловік сам Бйорндален. Умови, психологічний комфорт, все по іншому там, думаю. Через це і результат.

– Ігор Мирославович, а що у нас з резервом? Зараз всі обговорюють зіркові старти Насті Меркушіної, але на горизонті інших зірочок щось не видно. На Універсіаді, на кубках IBU українці не вражали. Крім Бондар і Белкиної, які просто не мали права не вистрілити на таких змаганнях.

– У дівчат є Іра Варвинець, у юнаків Віталій Труш. До речі, знаю його з п’яти років, в дитинстві йому навіть лижі дарував… Про Максима Івко з Чернігова говорили, що це мало не другий Бьорндален, але поки у хлопця не все клеїться на міжнародних стартах. У Тисовці на чемпіонаті України я спостерігав за нашими спортсменами. Дивишся – та швидкість є хороша і бажання, але на міжнародних стартах якось згоряють майже все. Тому і складається враження, що немає резерву. Може, щось в методиках потрібно міняти, в підході. Адже юнацький вік дуже чутливий в цьому плані. Наприклад, Діма Підручний. Якось у мене були розбіжності з його батьками, тому що я не відстояв, щоб його після юнацьких успіхів (він тоді першокурсником був) взяли в першу команду на чемпіонат світу. Я вважав що рано, потрібно набиратися досвіду, настріляти свій обсяг і т.д… А зараз Підручний наступає на п’яти світовим лідерам.

– Ті, хто приходить в школу, всі хочуть бути Підручним та Підгрушною?

– Біатлон в Тернополі популярний ще з часів Олени Зубрилової, коли вона з одного чемпіонату чотири медалі привезла. Ну, і звичайно Діма з Оленою кумири для всіх. Зараз і Настя. Біатлон дуже красиво показують по ТБ і багато хто хоче, щоб їх так само колись показали.