Нещодавно у засобах масової інформації як Чорткова, так і Тернополя була оприлюднена інформація такого змісту: в приміщенні парафіяльного будинку відбулося розширене засідання організаційного комітету з підготовки заходів приурочених до відзначення 300-річчя церкви Вознесіння Христового, яке провів міський голова Володимир Шматько, повідомляє Золота Пектораль.

Також присутніми були заступник міського голови Роман Тимофій, начальник відділу культури, туризму, національностей та релігій райдержадміністрації Галина Чайківська, директор РБК ім. К.Рубчакової Йосифа Овод, представники відділу освіти райдержадміністрації, святіші отці та парафіяни церкви.

За результатами обговорення члени оргкомітету вирішили провести захід упродовж 25–28 травня поточного року. Окрім того, присутні обговорили детальний план проведення святкувань.

«Продовжуємо працювати над підготовкою до відзначення 300-річчя пам’ятки архітектури національного значення – церкви Вознесіння Христового, – зазначив Володимир Шматько. – Ця подія дуже важлива для Чорткова, тому маємо докласти всіх можливих зусиль, щоб усі дні святкування були насичені різноманітними заходами і пройшли на Всеукраїнському рівні. Відзначення 300-річчя церкви Вознесіння Христового має бути широко розрекламоване і висвітлене у засобах масової інформації, щоб на свято завітало якомога більше гостей з різних областей України».

У ході засідання організаційного комітету погоджено придумати спільний логотип для усіх святкувань, який прикрасить і сувенірну продукцію, і місця проведення заходів. Вирішено зняти відеоролик про історію церкви, який водночас стане анонсом святкування на телебаченні. Працівникам відділу культури, туризму, національностей та релігії міської ради та краєзнавчого музею дано доручення виготовити інформаційну брошуру з фотографіями церкви, священнослужителів, які протягом 300-х років долучилися до розвитку святині та цікавою інформацією про неї.

У всіх навчальних закладах міський голова доручив провести уроки про духовні святині нашого міста, головну увагу ж зосередити на історії церкви Вознесіння Христового.

Впродовж засідання також було обговорено окремі заходи, які пройдуть у рамках відзначення 300-річчя церкви. Окрім святкових богослужінь, на усіх гостей свята чекають такі дійства: конкурс-фестиваль духовної музики «Боже, мир в Україні збережи!», велозмагання та інші.

Також міський голова зазначив, що 28 травня у Чорткові ми очікуємо високоповажних гостей. Тому все повинно бути продумано похвилинно і організовано на найвищому рівні. На наступне засідання організаційного комітету вирішено запросити депутатів обласної ради від нашого округу, керівників навчальних закладів міста та представників Всеукраїнської організації малого та середнього бізнесу “Фортеця”.

 Хочемо нагадати організаторам цього дійство, що це має бути, насамперед, духовний, сакральний захід. Має переважати перед “великим здвигом” молитва, духовні вправи тощо, а не повість-феєрія місцевих традиційників і владців. А гості міста і чортківці мають знати, що Вознесенській церкві не триста, а 387 років, бо споруджена вона ще 1630 року чортківськими народними майстрами без жодного цвяха. Як і місто, вона зазнавала жахливих руйнувань під час нападу на нашу землю турків і татар, зокрема 1640, а відтак 1672 року. Повністю і остаточно церкву було відбудовано в 1717 році. Тоді й відбулося посвячення. Що ми тоді маємо святкувати? Урочини? Відбудову? Освячення? Треба речі називати своїми іменами.

За планом це традиційно українська трьохзрубна (трьохдільна) споруда, що має розміри 10,0 х 21,8 м і висотою 18 м з п’ятистінним вівтарем (4,5 X 6,5 м), восьмигранною навою (8,75 х7,0 м) та прямокутним бабинцем (5,5 х 4,5 м). Вівтарна частина має два вузеньких приміщення зрубної конструкції з виходом у вівтарний простір.

У силуетній композиції перевага віддана центральному об’єму церкви. Над вівтарем і бабинцем верхи із одним заломом, а над центральною частиною з двома заломами.

Різні за формою і розмірами зруби мають однакову висоту і об’єднані широкою опаскою на висоті людського зросту. Різновидність верхів згладжена однаковим двосхилим дахом з одним переломом, який ховає заломи над вівтарем і бабинцем так м’яко, немов би обтягує їх тканиною, і в той же час тим самим виразно виділяє центральний об’єм. Дах над вівтарем і бабинцем так щільно прилягає до центральної частини церкви, що ніби виштовхує догори центральну баню, ще більше піднімаючи їі в небо. Ця силуетна особливість Вознесенської церкви є неповторною і унікальною, що вигідно вирізняє її з-поміж інших українських дерев’яних церков.

Загальний стиль церкви піднесений і відображає той стан історії українського дерев’яного будівництва, коли воно отримало творче натхнення визвольних ідей козацької доби.

В інтер’єрі церкви розкривається простір верхів, середній перевищує за розмірами бокові, ілюзорно збільшуючись ритмом горизонтальних і вертикальних ліній заломів. Бабинець відкривається у простір нави двоярусною фігурною аркою.

Вознесенська церква – видатний твір подільської школи дерев’яної сакральної архітектури. На жаль, невідомо, який іконостас мала ця церква, але можна припустити, що він відображав головну вимогу традиційних іконостасів XVIII ст. – урочистість.

До 1905 року, коли було збудовано Святопокровську церкву, Вознесенський храм був парафіальною церквою сіл Долішня і Горішня Вигнанка. З 1905 р. до 1946 р. у ній відправлялися Богослужіння лише у часі великих свят.

В часи войовничого атеїзму Вознесенська церква була закрита і, як пам’ятник архітектури XVIII ст. оберігалася державою (щоправда тільки документально). Якби не вітри демократичних перемін, то малоймовірно, що сьогодні можна було б побачити цю унікальну споруду.

Тільки з виходом Греко-Католицької Церкви з підпілля храм Вознесіння Господнього був капітально відремонтований, відреставрований та освячений.

Парафіяни церкви до цих пір добрим словом згадують своїх душпастирів: оо. Тараса Сеньківа, Григорія Канака, Богдана Шкільницького, Романа Гончарика та ін.

Вже багато років засіває у душах своїх парафіян зерна Божої науки та любові о. Андрій Мельник – талановитий проповідник і душпастир.

Володимир Погорецький