Залізниця: сконцентрований погляд із кабіни машиніста
Залізниця. Щодень усередині вагонів вирує справжнє життя: метушня, балачки, старі зустрічі та нові знайомства. Та чи багато ми знаємо про залізницю? А зокрема, про тих, хто на ній працює. Чим займаються ці люди, які їхні обов’язки, що ховається у кабіні машиніста та що відбувається із поїздами, коли люди йдуть геть?
Про це та інше, «Терену» розповів голова профкому Вільної профспілки машиністів локомотивного депо Тернопіль Роман Владика, який вже понад 37 років працює на залізниці. Хоча захопила ця професія його і зовсім не через кошти, а через блискучі лапочки у кабіні машиніста. Про роботу на колії, до свята залізничників 4 листопада, мені вдалося поговорили із Романом Орестовичем.
- Розкажіть будь ласка, чому ви обрали саме таку професію? Який перший спогад про неї?
- У моїй родині дуже багато залізничників: дідусь, тато і татів двоюрідний брат, який працював машиністом. І так трапилося, що на залізницю потрапив і я. Пам’ятаю, коли вперше зрозумів, що хочу залишитися на цій роботі, в той момент, як зайшов в кабіну машиніста і побачив безліч яскравих лампочок і мене це чомусь захопило і привабило, знаєте, як дитину, - сміється пан Роман. – Сподобалося і те, що ти можеш вести таку величезну, залізну машину, керувати нею і бути відповідальним за свої дії, - згадує Роман Орестович.
- Ким ви вперше почали працювати і які були особливості вашої роботи?
- Колись я працював машиністом тепловоза, тому можу дуже багато розповісти про саме цю професію. І, напевне, перше, що варто сказати – ця робота дуже важка. У ній, ти маєш дотримуватися багато правил під час їзди та слідкувати за тим, аби добре їхати по колії, слідувати знакам та певній швидкості руху. А найголовніше, ти відповідає за життя та безпеку великої кількості пасажирів, які їдуть у цій машині, якою ти керуєш, - розповідає пан Роман.
- Часто люди і не бачать машиністів потягу і можливо й не здогадуються про всі їхні обов’язки. Чи могли б ви детальніше про них розповісти?
- Складність роботи машиніста не тільки від правил, яких той має дотримуватися, але й від постійної концентрації на дорозі, що дуже важко. Проте, до машиністів є ряд інших вимог, не менш важливих. Одні із серйозних пов’язанні зі здоров’ям, адже умови проходження медичного огляду машиністів, можна прирівняти до льотчиків. Крім того машиніст має слідкувати за швидкістю поїзда протягом всієї поїздки, адже, кожні 100 кілометрів, це є прописано, мають свою швидкість. Тому машиніст повинен проїхати той відрізок шляху із тією швидкістю, яка прописана у правилах, не більше. Є спеціальний прилад, який це фіксує і після того, як ти приїхав - звітуєш: з якою швидкістю їхав, які світлофори горіли, як гальмував. Далі все це звіряється, бо ж усі правила машиніст має дотримати, якщо було якесь перевищення, то він за це відповідає, - розповідає про роботу Роман Орестович.
- Як машиністів перевіряють чи можуть вони працювати?
- У нас є правила, яких машиніст має дотримуватися, тому і кожні два роки він здає екзамен. Є дуже багато нормативних документів, які має знати машиніст та яких має дотримуватися. Крім того, для них є безліч навчань.
- А як проходить поїздка локомотива, огляд та коли відпочивають машиністи?
- Ну ось локомотиви, вони майже не стоять на місці, подорожують країною. Але машиністи мають працювати не більше 12 годин, і половина із цього часу він має відпочивати. Наприклад, якщо бригада працювала 10 годин, то 5 має бути сну і відпочинку. Тому, коли поїзд заїжджає у пункт обороту (вони є у Жмеринці, Львові), бригада, яка приїхала, залишається відпочивати і далі локомотив вирушає із новою бригадою, але люди цього не помічають, - веде розмову пан Роман. – Можуть змінюватися і самі локомотиви, хоча вони багато часу їздять по країні. Бригада ж залишається у пункті обороту, аби відпочити, виспатися, а потім змінює інших і повертається додому, можуть і на іншому поїзді. От так більшу частину життя вони проводять поза домівкою.
- А чи є хтось із працівників залізниці, що має більш довгий графік роботи?
- Так, провідники! Ось вони можуть працювати більше, бо мають під час поїздки трохи відпочинку. І можуть їхати, працювати не одну добу.
- А коли локомотиви та вагони оглядають на справність?
- Кожна серія локомотивів має свої вимоги до того, коли він має заїхати на техогляд, на якому його оглядають не менше 2-х годин. Дивляться, чи все справне, чи усе працює правильно і добре. Так само і піклуються про вагони: провідники прибирають у них, змінюють постіль та роблять все інше, аби зробити комфортні умови та привести до ладу вагон. А перед виїздом, машиніст, приходить набагато раніше, щоб перевірити локомотив та пройти медогляд, - зазначає пан Роман.
- А скільки разів машиністи проходять медичний огляд?
- Оскільки стан їхнього здоров’я дуже важливий, до нього є багато вимог. Тому і перед кожною поїздкою машиніст проходить медичний огляд. Може проходити його і у пункті обороту. Там перевіряють тиск, також на алкоголь та інші показники. А якщо поїздка довга, то ще й після неї перевіряють стан здоров’я машиністів.
- А які ж у нашої залізниці є проблеми?
- Одна із проблем залізниці – низькі зарплати, порівно із тим, яка відповідальність лежить на наших плечах. І звичайно, нестача кадрів, адже молодь виїжджає із країни і не йде працювати на залізницю. Та й техніка, якою ми користуємося - стара, хоча зараз починають її вдосконалювати, все одно із цим буває трохи важко, - каже пан Роман. – Колись відношення до залізниці було зовсім інше, як казав мені мій дід «Залізниця буде завжди працювати», але зараз тут залишаються лише ті хто звик, такі собі фанати залізниці, - додає Роман Орестович.
Як бачимо, залізниця ховає багато секретів, які часом невидимі тернополянам. Ми часто спостерігаємо за поїздами і тих, хто працює на залізниці, але чи задумуємося над їхньою роботою, яка потребує нестримної концентрації, бо ж ти відповідаєш за життя інших. Сидячи у вагонах, за приємною бесідою, пасажири забувають про те, що їдуть потягом. Хтось згадує, поїздки у поїзді, де знаходить нових співрозмовників, а часом жаліється на сервіс чи сусідів по купе. Але чи задумуємося ми над тією роботою, яка кипить поза нашим баченням, над концентрацією і дещо трепетним хвилюванням машиніста, який везе за собою потужну машину і пасажирів. Здається, саме в такий особливий для усіх залізничників день, варто згадати та подякувати їм за ту невпинну і важку роботу, яку вони роблять кожен день.
Фото автора