Тут особлива атмосфера. Серед старих креденсів, книжкових шаф, столиків та інших меблів витає бароковий дух Європи XVII–XVIII століть. У відреставрованій залі  Вишневецького палацу виставлено насправді унікальну колекцію меблів, яким від 300 до 400 років.

Прошу історика, старшого наукового працівника Національного заповідника «Замки Тернопілля» Любов Шиян провести для читачів «Терену» своєрідну екскурсію у бароковий світ середньовічної Європи.

- Передусім скажу, що туристам надзвичайно цікаво побачити не тільки живописні полотна, які є у палаці, а й сам інтер’єр, старі дзеркала, і, зрозуміло – меблі як неодмінний атрибут минулих епох, - каже науковець.

- Пані Любо, чому у цій прекрасно відреставрованій палацовій залі встановлено меблі саме XVII–XVIII століть, а не іншого періоду?

- Зроблено це згідно з концепцію відтворення палацу Вишневецьких. Поступово відтворюємо тогочасний період  барокової епохи, коли у Вишнівця був «золотий вік».

- Це тоді, коли він мав славу великого приватного музею, наповненого унікальною колекцією шедеврів світового мистецтва?

- Саме так, у палаці, що свого часу був одним із найбільших в Україні, зберігалась не тільки найбільша приватна колекція стародруків XV століття, але й багатюща колекція меблів. Тут побували чи не всі тогочасні імператори, королі і князі Європи. Та й взагалі, за задумом французьких архітекторів, оздоблювачів інтер’єру, палац мав бути копією французького Версалю. А який палац без рідкісних меблів? Тому, в рамках оновлення палацової споруди, нині тут демонструються меблі, які органічно вписалися в інтер’єр цього та інших залів.

- А звідки ці меблі?

- Левова частка колекції – барокові меблі, що відповідають архітектурному стилю приміщення. Їх  нам на певний період передали колеги з Інституту народознавства Академії Наук України. Це майже сорок одиниць меблів: креденси, книжкові шафи, столики, цілі кабінети і меблеві бюро, секретери, різноманітні скриньки на оригінальних ніжках, шафки-модельєрки, стільці та інші самобутні речі.

- Кожна річ - це просто витвір мистецтва, яким можна довго милуватися…

- Ви маєте рацію. Значення цих меблів у згадану епоху було не тільки функціональне. Переконана, що інтелектуальна частина суспільства того часу шукала, якими ж способами через мистецтво, архітектуру самовиразитись. От, наприклад, є у нас креденс, що уособлює популярний у тодішньої барокової Європі стиль «шинуазрі». На ньому - східні мотиви. Отож, митці шукали певні шляхи не тільки в європейських образах, а й у світових зразках мистецтва, в тому числі і в орієнталістиці, зокрема, у східному мистецтві.

- А цей столик з філігранною різьбою на чудернацьких ніжках і казковим плетивом на поверхні, - звідки він?

- Це дуже оригінальна річ із Центральної Німеччини, датована сімнадцятим століттям. До нас нещодавно приїжджали фахівці – художники, різьбярі по дереву, які закінчили Львівську академію мистецтв. Вони розказали, як у ті часи робилася інтарсія, неодмінний атрибут дорогих меблів. Це коли майстри створювали зображення або візерунки, врізуючи різні за структурою і кольором шматочки дерева і вкладали їх врівень з поверхнею дерев'яного виробу.

- Яка ж думка сучасних майстрів про роботу своїх колег із минулих століть?

- З точки зору професіоналів, які все уважно роздивлялись, обговорювали, це – роботи найвищого ґатунку. Хоча особливо прискіпливі навіть і в цих роботах зуміли знайти деякі мікроскопічні погрішності. Але, водночас, вони вказували і на такі моменти, які б нині не кожен зміг би повторити. Наприклад, зробити таку «конторку» чи оригінальний столик. Львівські експерти казали, що це надзвичайно філігранна робота великого майстра. Бачите, цей столик розкладався. Можна було поскладати якісь папери, інші канцелярські речі, тут же - різні шухлядки, потаємні місця...

- А з яких порід дерев виготовляли такі прекрасні речі?

- Ми тільки недавно дізналися, що основний матеріал, який використовували майстри в епоху бароко, був горіх. Це дуже класична порода для деревообробки. Саме з горіха робили такі вишукані предмети інтер’єру. Дуб не піддавався такій обробці. Тогочасні майстри не просто були художниками, але й прекрасно розбиралися у технологічних моментах роботи по дереву, чудово знали його особливості. Що цікаво, ми нещодавно перекладали старі описи з фондів Вишневецького палацу і в примітках до реєстру меблів було написано, що меблі зроблені з місцевого дерева. Тобто високий клас показували й місцеві столярі. З точки зору розвитку мистецтва для нас це було справжнім відкриттям, що були такі майстри на теренах історичної Волині.

- А що це за меблева конструкція - стіл з шафками, різними шухлядами?

- Це дуже оригінальний секретер. Тут працює усе. Дверцята, пружинки, завісики, замки. До речі, очевидно, замки у той час коштували дуже дорого. Коли ми уважно переглядали інвентар, то читали, що саме наявність замків дуже скрупульозно фіксувалась. Чи це був англійський замок, французький, німецький, усе детально описувалось. Зрозуміло, що все це – ручна робота. Ось оці узори, напевно, лобзиком вирізали, тоді вже накладали. Ви ж бачите, скільки разів повторюються ці орнаменти. Є тут навіть такий собі невеличкий сейфик,  надзвичайно цінні з історичного та мистецького погляду вишукані кабінети - шафки для зберігання документів та цінних паперів, інкрустовані цінними породами дерева роботи італійських, фламандських, німецьких майстрів. А справжньою перлиною серед них є скриня з південної Німеччини. Це чи не найстаріший експонат, датований шістнадцятим століттям. Видно з усього, що це меблі із Ауґсбурґу – відомого меблевого центру у Південній Німеччині.

Любов Шиян

- Я от дивлюся на ці меблі, і в мене відчуття, що вони розраховані на людей, скажімо так, не дуже високих. Наприклад, мені, при  зрості 178 сантиметрів, було б не дуже зручно влягтися на цю софу чи навіть сісти на такі стільці. Деякі з них - просто театрально-декоративні.

- Справа у тому, що у сімнадцятому-вісімнадцятому століттях  деякі меблі в палацах, аристократичних будинках часто виконували дійсно декоративну роль. Робився акцент не стільки на практичності, як на пишній декоративності. Висота меблів для сидіння зменшувалась, як і розмір спинки. Ніжки та підлокітники крісел і канап мали досить вигнуту форму. Ви бачите, які вони делікатні. Інкрустовані столи мали круглу або багатокутну форму, інкрустовані. Різні шафи, бюро, комоди мали переважно криволінійні обриси і ніжки. Але що ж, був такий стиль тоді, така мода…

… Я покидав Вишневецький палац із відчуттям, що реально побував в епосі, основною рисою якої було прагнення до величі і пишності, контрастності просторового розмаху, зрештою - розкоші. Бароко — це не тільки стиль у меблях, мистецтві, а й спосіб життя.                                                               

Олег СНІТОВСЬКИЙ

Фото автора