«Я – орієнтований на те, щоб учитися і вчити інших», - Віктор Мацикур (фото)
День фізичної культури і спорту цього року в Україні урочисто відзначають сьогодні, 10 вересня.
З цієї нагоди «Терен» напередодні поспілкувався із начальником управління фізичної культури і спорту Тернопільської обласної держадміністрації Віктором Мацикуром. Йшлося і про проблеми, і про те, чим ми можемо пишатися.
«Усе, що я роблю, дуже легко в мені співіснує»
- Скільки років ви не уявляєте своє життя без спорту?
- Наскільки пригадую, у віці 10 років я записався на біатлон. Моя родина проживала у Підгородньому, тому – нічого дивного. Якщо зараз мені – 42, то можна легко порахувати, скільки років я вже у спорті. Проте це були різні види. Окрім біатлону, серед моїх захоплень були: настільний теніс, боротьба, бокс, карате, фрі-файт, пауерліфтинг, і, звісно ж, бодібілдинг, в якому я, мабуть, найбільше розкрився.
Навіть тепер я знаходжу протягом тижня 3-5 годин для того, аби займатися спортом. Державна служба цьому не заважає.
- Будь-кого, хто перегляне вашу біографічну довідку (див. унизу – прим.) , здивує, як ви усе встигаєте?
- Коли людина вранці прокидається, їй у скарбничку падають 24 години. І цей час можна використати дуже ефективно. Я люблю читати книги про успішних людей. Не так давно прочитав автобіографію Бенджаміна Франкліна. Цей політичний і громадський діяч, науковець, мислитель мені надзвичайно імпонує. Тим паче, я народився із ним в один день – 17 січня. Виявилося, що цей чоловік був людиною дуже багатогранною і встиг реалізувати за життя дуже багато проектів, які суттєво вплинули не тільки на історію Сполучених Штатів, а й на світову науку. Завдяки його прикладу, я збудував для себе модель життя. Тому все, що я роблю, дуже легко в мені співіснує (посміхається). Звісно, мені доводиться часом йти на певні жертви. Як усі, я іноді хочу довше поспати. Але мені допомагає переконання: життя нам дано для реалізації якихось великих цілей. Маленьке і незначне зроблять і без нас…
«Влада для мене - не самоціль»
- А чи відзначаєте ви День фізичної культури і спорту? Якщо «так», то як?
- Скажу відверто: до того, як почав працювати в ОДА, це свято не відзначав. Чому? Оскільки я багато років займався професійно спортивною, промоутерською і тренерською діяльністю, то я цим жив. І жив постійно! А тому не відчував, що для свята має бути якийсь окремий день.
- Два роки на посаді плануєте якось відзначати?
- Ні, святкувати нічого не буду. Не вважаю, що це – якась найбільш радісна чи світла подія у моєму житті. Я не буду приховувати: ніколи не мріяв мати владу, сидіти у кабінеті і очолювати якийсь напрямок чи галузь. Чому? Тому що вважав, що цим повинні займатися ті люди, які прагнуть влади. Я до цього не прагнув. Влада для мене - не самоціль. Вона – лише інструмент для досягнення якихось вищих цілей. Мене особисто більше цікавить самореалізація і можливість допомогти людям, розкривши свої певні таланти, дати змогу проявити себе – іншим. Уся моя історія життя говорить про те, що я – орієнтований на те, щоб учитися і вчити. Таке моє кредо… Так, перебуваючи на посаді, я, звісно, переживаю важливий етап, значне випробовування. Переді мною – мета, аби колись своєму синові я міг сказати: «Коли я керував, то змін зробити те, допомогти тому, організувати таке…».
«Зараз – набагато більше людей займається спортом»
- У чому причина того, що зараз не так уже й багато людей займається спортом?
- А так завжди було! Є один дуже популярний стереотип. Люди часто кажуть, що, коли вони були юними, то в класі спортом займалися всі. І мої спогади – такі самі! Але є цифри, суха статистика. Охоплення населення спортом навіть у найкращі часи за Радянського Союзу не було вищим за 10-15%. Зараз якимись елементами фізичної культури точно зайняті 7-10% людей. Згоден, серед школярів цей відсоток – значно більший. А далі? От закінчує дитина школу. Чи займається вона у секціях? Як багато людей у віці 20-40 років за Союзу після роботи йшли до спортивної зали? Насправді – одиниці. Хтось бігав у парку, хтось ходи в басейн. Не будо колись краще… Більше того, я переконаний, що зараз – набагато більше людей займається спортом. Просто йдеться про різні вікові категорії і те, як рахувати. Наприклад, бодібілдинг. Коли я заснував федерацію, то мене у різних кабінетах по 5 разів перепитували, як це слово пишеться і що воно означає. Тоді тренажерних залів у Тернополі було – 3-4, а тепер їх – під 40. Причому у кожному залі є від 100 до 300 постійних відвідувачів. Це – маса людей!
- А чи можливо, щоб Україна зробила такий же стрибок у популяризації спорту, як, наприклад, Ісландія у плані популяризації спорту?
- Для цього потрібно поміняти модель спорту. Тобто змінити правила гри, що існують у цій галузі. Чимало змін потрібно внести у законодавство. Я знаю, що Міністерство молоді та спорту робить спроби проштовхнути дещо. Але у Верховній Раді це – не у пріоритеті.
Фото зі сторінки Віктора Мацикура у «Фейсбук»
Довідка. Віктор Мацикур має два дипломи про вищу освіту: «учитель географії і історії» і «професійний тренер». Свого часу викладав: політологію, соціологію і філософію. У 2003 році заснував Федерацію бодібілдингу і фітнесу Тернополя. Із 2004 до 2007 року активно виступав як спортсмен, здобувши титули: чемпіона світу із жиму лежачи, віце-чемпіона світу та Європи із фітнесу, віце-чемпіона Європи із жиму лежачи, багаторазового чемпіона і призера чемпіонатів України з бодібілдингу. Відновив виступи у 2013 р. Суддя міжнародної категорії із пауерліфтингу. Сертифікований персональний тренер. Атестований суддя змагань із фрі-файту і контактних єдиноборств. Уже два роки обіймає високу посаду в ОДА (від 14.10.2014 р.).
