Чимало тернополян пам’ятають Маріанну Лович. Вона два роки працювала журналістом і фотографом-фрілансером. Родом з Івано-Франківщини. Тернопіль став містом її реабілітації після розлучення і застійного періоду у житті. Тепер Маріанна проживає у Львові. Але вона часто буває у Тернополі і досі це – місто її  натхнення.  Рік тому почала співпрацювати, як фотограф, з Лицарським Орденом Паладинів/Chivalric Order of Paladins. Відтоді глибше занурилась в історію українського лицарства: як жили, як вдягалися, як воювали. Потрапила на «Зимову варту» – щорічний збір лицарів з усієї України. Щоб дотриматись стилю, вдягнула сукню, пошиту за ескізами тих часів. Коли вдягнула – відчула себе зовсім по-іншому. Як саме і як одяг може змінити людину – розповіла сайту  ПРО Те.

– Після повернення додому відчуття не відпускали мене, тому захотілося доповнити образ чимось яскравим. – розповідає Маріанна. – Моя сучасна стрижка не зовсім підходила до образу середньовічної жінки, тому задумала собі придбати перуку, яку того ж дня і знайшла і поки ідея була свіжа – вирішила її візуалізувати. Подруга і колега по журналістському цеху Ольга Новосядла радо зголосилася допомогти мені у формуванні образу – мейкап та фото – справа її рук.

– Чий одяг?

– Сукню на фото позичила в однієї з учасниць «Зимової варти», яка цього року не змогла приїхати, але вже знаю, що шитиму і собі таку.

– Коли мені було 12 і довжина власного волосся була така ж як на фото, я була рудою. З часом моя коса набула русявого відтінку. Так тривало 10 років, але кардинальні зміни в житті знову увімкнули в мені прихильність до вогника у волоссі. З того часу я неодноразово змінювала кольори, навіть дуже кардинально, але все ж поверталась до рудого. Тому так – все ж рудий – це характер.

– Маріанно, як це – бути рудою, гарною і з середньовіччя?

– Це велика кількість уваги, значна частка нерозуміння з боку тих, хто спостерігає і боїться щось подібне спробувати, це велика підтримка від друзів, які не бояться жити яскраво, а для мене самої – це відчуття чогось такого, що додає натхнення.

– Які плюси і мінуси, коли багато уваги до рудоволосої? Що вона відчуває?

– Спершу це деяка ейфорія, укріплюється віра у власні сили, виникають нові творчі ідеї. За принципом маятника ця ейфорія вичерпує себе, а увага продовжується і може навіть дратувати. Тоді хочеться обмежити свій простір, не впускаючи в нього зайвих людей та слів. Такий собі барложний період, коли треба намовчати чогось, щоб щось плідне сказати чи створити.

– Цей стиль на фото кардинально інший від способу вашого життя чи є щось схоже?

– Стиль цього образу і справді відрізняється від звичного ритму мого життя, адже для фотографа зручність одягу для роботи – один з найважливіших факторів. Щоправда, коли вдається перевтілюватися – макіяж, зачіска, сукня – це як маленький подарунок собі. Смак життя для мене побудований на контрастах і я не боюся його пізнавати.

– Після примірки такого образу в моєму гардеробі точно з’явиться кілька середньовічних суконь для поїздок на лицарські фестивалі і так – кілька сучасних суконь також. Цей стиль надихає на деяку жіночну загадковість, формується щось таке внутрішнє, що наповнює впевненістю, додає сили рухатися.

– Зовнішні зміни настають після змін внутрішніх? Як саме? Чи – навпаки?

В цьому випадку джерела змін зрівноважилися – наприкінці року завжди аналізую, що варто брати з собою в наступний, яку себе мені б хотілося бачити надалі. А примірка середньовічного образу тільки закріпила мої уявлення.

– Як нині залишатися собою? Як в цім сприяє одяг і прикраси?

– Залишатися собою не так важко, головне знайти в собі цю «себе» і зрозуміти, що з нею робити, не боятися своїх бажань, не боятися експериментувати та втілювати свої плани. Шалений ритм життя дає тобі можливості, якщо ти готова рухатися. Звичайно ж не заганяючи себе, бо перевтомлена «ти» – явище не дуже привабливе. Зовнішній вигляд жінки має значення – хто би що не казав. Якщо ти добре виглядаєш і подобаєшся собі – це додає впевненості та притягує цікавих людей. Я люблю цікаві авторські прикраси і вдало підібраний одяг – в цьому теж проявляється характер.

– У справжності, якщо ти її приймаєш – величезний плюс – тобі комфортно з собою, де б ти не був. Тебе помічають такі ж справжні люди і жоден з вас не боїться виглядати «якимось не таким, як всі». Мінус справжності – суспільна думка, якщо вона має на тебе вплив.

– Для жінки – головне залишитися собою внутрішньо? Як на зовнішності це відбивається? Це – оригінальний одяг, власний стиль і смак чи ще щось інше?

– Одяг чи стиль не завжди може бути оригінальним, він має бути комфортним для жінки. Хтось чудово почувається в кросівках, а хтось на підборах.

– Переваги у житті, коли не зрадила сама собі.

– Коли не зраджуєш сама собі і здатна брати відповідальність за своє рішення, має бути чітке усвідомлення, що якщо щось не вийде – не треба звинувачувати в цьому весь світ, а просто проаналізувати ситуацію. Це вже чудово, що змогла спробувати, з цього вже є користь, бо є свої висновки – хоча той, що варто чогось більше не робити.

Серед моїх рішень, які я відстояла у свій час: восьмирічною дитиною вирішила, що буду журналістом і фотографом і пішла цією дорогою в 17. Вирішила, що переїду в незнайоме місто, не спілкуватимусь з людьми, з якими мені некомфортно. Не все з цього відразу давало свої плоди, але наразі я про свої рішення не шкодую.

– Не всі сприймаю прямолінійність. На початку знайомства з кимось її можуть сприйняти за нахабність або ж навіть показовість. Було таке, що цього лякались. Та це на краще, бо відразу видно, що людина не готова відповідати тим же і не треба витрачати свій час, щоб пересвідчитися ще раз.

– А якщо людина з часом змінюється, то вона вже не є сама собою?

– Всьому живому властиво змінюватися, але корінь залишається тим же. Головне – розуміти причину цих змін, почути чи хочеш ти цього насправді чи просто піддаєшся впливу.

– Світ обожнює оригінали. А чи легко бути оригінальною? Що для цього потрібно? Це цікаво?

– Є люди, які для того, щоб бути оригінальними – іншим словом просто банально вирізнятися – чіпляють на себе всілякі яскраві атрибути, невластиву поведінку чи щось з цього арсеналу. Оригінальною бути легко в тому випадку, якщо це йде зсередини. Неординарна стрижка, поєднання кольорів чи навіть стилів – не копіювати, а побачити чи це твоє. Цікавість у такому процесі полягає в тому, що ти до кінця не знаєш, що вийде, і коли результат кращий ніж очікуєш – почуваєшся на всі 100!

– Чи варто змінюватися під інших, коли цього прагне оточення? У яких випадках, якщо так. Якщо ні, то чому?

– Це лише питання твого вибору – якщо ти розумієш, що ці зміни лише доповнять твою індивідуальність – то чому б і ні? Якщо вони якимось чином пригнічують – міняти оточення. Є така чудова фраза: сам народжуєшся, сам помираєш, а все інше – фікція.

– Як ставитеся до критики на свою адресу?

– Якщо вона конструктивна – цілком позитивно, змінивши кут обзору – відкриваються нові грані. Якщо ж я не питаю чиєїсь думки – отже вона мені непотрібна, в такому випадку просто ігнорую.

– З дитинства у мене було загострене відчуття справедливості, тому й обрала професію журналіста, яка в той час видавалася доволі прогресивною та романтичною. Вже згодом, коли відчула всі тонкощі сфери, зрозуміла, що багато чого є не таким, як видається «з того боку барикад».

Обставини склалися так, що змінила місто, стиль життя, а відтак і напрям діяльності. Фотосправа вийшла на перший план – хотілося залишати для людей спогади, бо пам’ять не завжди може впоратися з усіма деталями. Вчилася слухати себе і розуміти, слухала тих, хто цього потребував. Хтось допомагав мені, комусь допомогла і я. Для мене поняття призначення досить локалізоване – в певний час і в певному місці можна допомогти комусь знайти дорогу, але це і може стати стартом для чогось більшого.

– Простіше залишатися собою, коли є гроші чи коли їх не вистачає?

– Коли є гроші – вони перетворюються в потреби: купити, знайти, вдосконалити. Цей процес займає час. Коли грошей обмаль – з’являється більше простору в думках для себе та для творчості. Це особисто мої спостереження.

– Коли пообіцяв щось  – і таки зробив. Бажано не в наступному житті. Рішучість, вміння брати на себе відповідальність. Коли зле – просто обійняти без зайвих слів.

– Чи можна залишатися собою у коханні, коли частиною життя стає інша людина?

– Так, можна. Людина тебе приймає або ні. Третього не дано. А про все інше – можна поговорити і зрозуміти.

– Ваша освіта, інтереси і здобутки.

– Добре інформований оптиміст: сподіваюся на краще, але завжди готова до форс-мажору. Не люблю зайвої багатослівності, але ціную вміння висловлювати свою думку. Більшу частину мого життя займає фотосправа, частково маркетинг, працюю як копірайтер в проекті virtual.ua, створюю концептуальні візитки. За освітою – журналіст. Хобі – майструвати елементи декору з підручних матеріалів. Серед інтересів – психологія, тлумачення снів, танці. Свого часу танцювала джаз-фанк, але з хореографом працювали над міксом музичних стилів серед яких були і східні.

Здобутки – навчилася розуміти себе.