Замок в Кривче розташований на високому пагорбі, яке обмежене з південної сторони скелястими берегами річки Циганки, а з північної сторони глибоким яром. Споруда входила до комплексу укріплень Кам'янець-Подільської фортеці. За конфігурацією належало до регулярних, прямокутних замків з наріжними чотириярусними баштами та арсеналом. В східній стіні знаходилась в'їзна брама з надбрамною вежою. В стінах башт, на нижніх ярусах, знаходилися бійниці для лучників, на третьому - бійниці для вогнепальної зброї. Залишки мурів свідчать про існування прибудованого до західної стіни з боку замкового подвір'я палацу, від якого зараз нічого не залишилося. Замок звели польські магнати Концькі ( Koniecki) у 1639 році. Фортецю багато разів займали татари і турки. Під час Визвольної війни українського народу, в липні 1648 року, козацькі війська Богдана Хмельницького зайняли замок, вигнавши з нього польський гарнізон. В другій половині XVII ст. фортеця зазнала значних руйнувань від турецької навали. В 1672 році, після підписання Бучацького мирного договору між Польщею та Туреччиною, замок у Кривче, разом із більшою частиною Поділля, перейшов у володіння турецького султана. До 1675 року замком володіли турки. У 1687 році замок захопили татари. У XVIII столітті, коли відпала загроза нападу татар і турків, замок у Кривче втрачає своє оборонне значення і перебудовується на панський маєток. Після поділу Польщі, у 1772 р. Кривче, потрапляє під владу Австро-Угорської імперії. Замок і село, до середини XIX ст., залишалося у власності Голієвських (Golejewski). Найбільших руйнувань замок зазнав у другій половині XIX ст., коли опинився у власність єврея Л. Зейдмана. З каміння замку Зейдман побудував винокурню, решту продав селянам. Продовжив руйнування замку вже Соломон Боцман, який володів замком в 70-ті роки ХІХ ст. У 1939 р. від колишнього замку ще збереглися дві вежі і мур між ними, а також в'їздна брама з напівзруйнованою надбрамною вежою. В 1946 р. для будівництва дороги почали розбирати як в'їзну браму, так і залишки мурів. В 50-ті роки під час будівництва сільського клубу було розібрано залишки в’їздової вежі.