Затишок Теребовлі

Теребовля мені завжди Терембовля, як то колись писало на залізничному квитку. Бо саме в такому звучанні вона ніжніша та затишніша, з флером минулих часів.

Сюди мені їдеться як додому. Тут мені найбільше подобаються не туристичні об’єкти, що випинають з тихого й приватного простору, — руїни замку чи ратуша, тут йдеться про маленькі точки — внутрішні двори, балконні галереї, двері, кахлі, балясини — тому й чуюся не туристом, що оглядає багато разів бачене, а, як у своєму місті, де шукаєш іншого, дотикового до справжності.

unnamed (4)
unnamed (4)

unnamed (3)
unnamed (3)

unnamed (1)
unnamed (1)

Старе пальто сушиться на балконі, тюль на дверях, як піна на воді, виноград, що обплів стіну... З цих частин, мені гадається, і зіткане місто.

Анна Золотнюк

Вибір читачів за тиждень

Відео