Наші діти – це зміст всього нашого життя, це щирий сміх, перші кроки, перше слово… Мама… Але, коли ми помічаємо, що щось іде не так, що час пролітає, а жаданих перших слів немає, тоді розуміємо, що у дім прийшла біда із якою наодинці справитись неможливо. Це розуміла й мама дуже щирого, кмітливого та веселого хлопчика Олежика Славського з с. Перемилів, тому й забила на сполох, прохаючи усіх небайдужих про допомогу. Річ у тім, що Олежикові мало виповнитись три рочки, а саме тому цю операцію потрібно зробити якомога швидше, бо відсутність слуху-єдиний фізичний дефект, що призводить до зниження інтелекту та затримки розумового розвитку у дитини. Діагноз, який хлопчику поставили лікарі: двостороння сенсоневральна глухота IV ступеня. І батьки не могли самі зібрати кошти в сумі 900 000грн. Адже саме стільки коштував імплант, який допоміг би дитині чути, а пізніше і говорити.

Але, зі славою Божою, спільними зусиллями місцевих волонтерів, підприємців, заробітчан, що закордоном, а головне самої Анни Славської, мами хлопчика, кошти таки вдалося зібрати.

Після того, як Олежику зробили операцію, а вже згодом підключили імплант, була перша настройка. Як згадує мама Олежика: «Дякувати Богу,що підключення пройшло добре, надзвичайно вдячні за це великому професіоналу Дмитру Михайловичу Заїкі. Підключили на мінімум,щоб Олежик не настрашився, не було больового синдрому і хлопчик не зривав з себе процесора. Спочатку Олежик чув, як новонароджений, всі звуки для нього були шумом, а тому йому необхідно було вчитись слухати і говорити. Тепер хлопчик проходить реабілітацію, їздить у Київ на налаштування слухового апарату, займається з сурдопедагогом та логопедом у Тернополі, великий вклад у розвиток дитини робить і сама п. Анна, займаючись з Олежком вдома.

«Я щиро дякую всім вам, люди за те, що у нашого синочка є «Чудо –Вушко», завдяки якому він зможе чути і повноцінно розвиватись, жити повноцінним життям. Велике всім «Дякую!» – щиро говорить мати.

Великою втіхою для жінки стало те, що Олежик почав помаленько говорити, повторяти склади, букви… Сьогодні про операцію згадує із посмішкою, незважаючи на те, що переніс страшну біль.

Пристрій, який допомагає йому чути світ і який буде із ним все життя, хлопчик називає «па-па-па». Мама впевнена, що хлопчик зараз чує добре, адже стверджує, що дитина повторює за нею слова, які та промовляє, намагається відтворити їх. Вона сприймає свою дитину повноцінною, бо не всі дітки здорові, хтось ходить в окулярах, хтось має свої вади, однак кожна мама любить свою дитину, незважаючи ні на що і прагне, щоб донечка чи синочок, жили добре, були здоровенькими, розвивалися, пізнавали цей світ…

«Я дякую Богові, що ми живемо в такий час, коли за допомогою розвиненої медицини можна зробити так, щоб дитина могла чути, незважаючи на те, що подібна операція вартувала нам дуже великих зусиль і багато коштів, які змогли зібрати, об’єднавшись. Тому ще раз хочу подякувати всім, хто доклався до збору коштів на лікування синочка, адже, якби не ви, не частинка вашої допомоги, то ми навряд чи могли б впоратися з цим самі» – стверджує мама.

Хлопчику був рік і 3 місяці, коли батьки зрозуміли, що дитина не чує, і це не є родимою травмою. Олежко народився здоровеньким. А те, що перестав чути є наслідком ускладнення після хвороби. «Дякувати Богу, що ми встигли зібрати кошти, зробили операцію, і тепер робимо все можливе для того, щоб дитина могла говорити: «Мама»».

Сьогодні успіхи Олежика дуже тішать батьків та родичів хлопчика.

Отож, Слава Богу за все! Бажаємо Олежикові міцного здоров’я, прихильної долі, зростати розумним та допитливим хлопчиком, а ще вдячним Богу за своїх батьків, які не опустили руки у важку хвилину та прийняли правильне рішення – боротись за щастя свого сина.

“Голос  Хоростківської громади” №31 від 8.08.2018