Журналістка ТЕРЕНу нещодавно відвідала Перемишль. Поїхала вона туди не як усі – на закупи, а просто подивитися місто. Дівчина розповіла про ввічливість поляків, кількість українців у Перемишлі та неймовірні черги на кордоні.

Рішення перетнути кордон журналістка прийняла за два дні до поїздки. Вона подзвонила до своєї подруги та запитала: «Ти не хочеш поїхати у Польщу?» на цю авантюру та відразу погодилася. А далі розпочалася підготовка: підшукати хостел, знайти не дорогі квитки, вирішити, що відвідати і куди піти, де краще купувати валюту та багато інших запитань, що виникають у людей, які вперше покидають Україну. Коли вже все було підготовлено, дівчата переживали, чи пропустять їх узагалі через кордон, адже вони їхали без візи, а з біометричним паспортом, тому дістатися Перемишля вони вирішили потягом. Вартість квитка із Тернополя у другому класі Інтерсіті – 273 грн.

received_1947537378904062

received_1947537388904061

received_1947537392237394

- Дорога тривала близько чотирьох з половиною годин, 30 хвилин із яких ми простояли на кордоні. Спочатку до нас підійшли українські прикордонники, а потім і польські митники. Вони подивилися на документи, сумки та без проблем поставили штампи у наших паспортах. Приїхавши у Перемишль, ми не прийшли у велике захоплення, а навіть трохи розчарувалися. Адже всі говорять Європа.. Європа. А містечко нічим не відрізняється від нашого Тернополя, хіба що люди добріші.

Дівчата відразу заселитися в хостел. Це було найдешевше житло, яке вони знайшли в інтернеті: 80 злотих на двох, тобто, це близько 600 грн. Залишивши речі в кімнаті, пішли гуляти містом.

- Там дуже багато церков і всі вони настільки неймовірні, що нашому захопленню не було меж. Причому, кожен кожен храм був чимось особливий: в одному – величезні колони, в іншому – кольорові вітражі. Взагалі, Перемишль нагадує Львів, просто в міні-версії.

received_1947539365570530

received_1947540258903774

received_1947540278903772

received_1948432152147918

За словами туристок, великим мінусом цього міста стало те, що практично всі заклади харчування, музеї та інші місця, які вони хотіли побачити, після четвертої години були просто закриті, а саме місто перетворилося на пустку.

- Але ми вирішили не сумувати, накупили собі смаколиків, до речі, ціни в магазинах на продукти там значно дешевші, прогулялися нічним містом, та пішли до річки Сени, яка ділить Перемишль на дві частини.

received_1948432208814579

received_1948432562147877

На наступний день подорож дівчат продовжилася, вони відвідали ще декілька храмів, завітали в славнозвісний перемишльський замок (цікаво те, що квитки у всі музеї у вихідні виявилися безкоштовними) та пішли на закупи.

- Побувати у Польщі і нічого не привезти додому? Я була здивована, що продукти, які в нас коштують 20, 30, 40 грн, там можна купити за 10-15 грн, а речі побутового вжитку іноді і втричі дешевше. Тому ми з накупили смаколиків додому і пішли в єдиний заклад харчування, який ми ще застали відкритим та тій вулиці.

У Перемишлі дуже багато українців – чи не половина міста. Тож якщо розмовляти із місцевими мешканцями українською мовою, вони все прекрасно розуміють.

- У кав'ярні у центрі міста ми зустріли хлопців із Хмельницького, вони там працюють уже більше року. А в хостелі, в якому проживали, зустріли людей з Тернополя, Хмельницького та Києва.

received_1948432595481207

received_1948433042147829

Однак найгірше чекало на дівчат попереду – дорога додому і перетин кордону. Хто хоча б раз перетинав кордон, то знає про неймовірні черги

- Ми простояли на кордоні близько п'яти годин, хоча водій, з яким їхали, сказав, що це мало. За його словами, він стояв у черзі неодноразово і по 12 годин.

Загалом, я дуже задоволена поїздкою. Подорожуйте частіше, пізнавайте світ та насолоджуйтесь кожною миттю.