22 Лютого 2020, Субота


Погода
Тернополянам варто бути обережнішими поряд із деревами, білбордами, хиткими конструкціями

«Назар» нагадує деяким тернополянам про відключення світла

Тернополянка розповіла, як через коронавірус в Італії потрапила у зону карантину (фото)

Тернополяни мають можливість закріпити зелену територію за своїм іменем

Погода
Тернополян попереджають про погіршення погодних умов

На що зможуть використати залишки субвенції у школах Тернопільщини?

У Тернополі демонтують рекламні вивіски (фото)

Дмитро Підручний у складі команди в естафеті на чемпіонаті світу за межами десятки

У громаді на Тернопільщині готують свій «дороговказ»

Фоторепортаж
У Тернополі відбувся Кубок Героїв Небесної Сотні (фоторепортаж)

Тернопільщина знову без голови ОДА

Тернопільських ФОПів закликають підписати петицію проти бюрократизації

Тернопільський капітан Олена Підгрушна привезла збірній України «бронзу» чемпіонату світу

Кременчанка, що мешкає у Китаї розповіла, що відчула через ситуацію в Україні (фото)

Чиновник Державіаслужби, який має частину квартири на Тернопільщині, отримав від брата кругленьку суму

Експерти прогнозують підвищення цін на вершкове масло (Агроновини)

Фотофакт
Тернополяни можуть переглянути, як колись працювали добровольці-рятувальники (фотофакт)

Неприємна новина спіткала тернопільських студентів

Фоторепортаж
Ромби давніх тернопільських кам’яниць (фоторепортаж)

Хлопчик, якого за лице вкусив собака, вже вдома

Вітер змін: медики вже очікують незадоволення з боку жителів Тернополя (фото)

Це цікаво
22 лютого в історії Тернопільщини

21 Лютого 2020, П’ятниця


Погода
На Никифора ніч темна — тікає зима

У Тернополі продовжують боротися з незаконною рекламою

Пінзеля для «чайників» представили у Тернополі 

На Тернопільщині створили оригінальну інтерактивну мапу

Відео
Скільки хворих на пневмонію перебуває нині у лікарнях Тернополя, розповіли медики (фото)

На Тернопільщині радість: обіцяють безперешкодний доступ до водойм

Анонс
Що чекає тернополян на вихідних

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Турніром з футзалу у Тернополі вшанували пам’ять полковника Руслана Муляра

Тернополянам на замітку: якого раціону слід дотримуватися при гастриті

Відео Це цікаво
Хвилинка грамотності для тернополян: помилки у громадських місцях (відео)

Анонс
Тернопіль запрошує разом зустріти весну

Ще одне село на Тернопільщині захотіло бути ближчим до міста 

Виробники молока просять Кабмін знизити ПДВ до рівня ЄС (Агроновини)

Гостросюжетність давніх огорож (фото)

На Тернопільщині оприлюднили нові дані про отруєних дітей 

Тернополяни найбільше звертаються за безоплатною правовою допомогою щодо сімейних питань

Відео Фоторепортаж
Студенти педагогічного університету влаштували флешмоб до Міжнародного дня рідної мови (фото, відео)

Тернопільська молодь може скористатись кредитами на житло

Судово-біологічна експертиза – невід’ємна частина розслідувань у кримінальних та цивільних справах

Фоторепортаж
У Чорткові відкрили фотовиставку бійця батальйону «Айдар» (фоторепортаж)

Стало відомо, що у Києві чекає на 11-х прокурорів з Тернопільщини

Сайт-клон вніс сум’яття серед церковників Тернопільщини

У Тернополі затримали серійного злодія

Фотофакт
Жителі Бережан милуються своїм містом і вдень, і вночі (фотофакт)

Тернополяни побачать екранізацію оповідання Кінга від українського режисера-студента

Відео
Тернопільським батькам радять показати дітям корисний для свідомості мультфільм (відео)

З тернопільського магазину викрали ноутбук

Знайшли водія, який збив на смерть людину і втік

Епопея із ремонтом шкільного спортзалу в Ланівцях підходить до розв’язки (фото)

Тернопільський митець Володимир Чорнобай: «Вітраж — це максимально ємкий знак, насичений сенсами та символами» (фоторепортаж)

Тернопільський митець Володимир Чорнобай: «Вітраж — це максимально ємкий знак, насичений сенсами та символами»

Художник Володимир Чорнобай — один із перших вітражистів Тернополя. Цим видом монументального мистецтва займається з 1981 року. Пан Володимир виконав дванадцять великих вітражів, зокрема, у місті — обласній дитячій лікарні, готелі «Галичина» та області — в будинках культури Заліщиків, Копичинців і Потуторів, на лановецькому цукровому заводі; багато маленьких творів на невеликих об’єктах — будинках культури, ресторанах і кінотеатрах. Не всі з них вціліли до нашого часу.

Приміром, як ті, що колись були в тернопільському кінотеатрі ім. І. Франка. Про них розповідає виставка художника, що відкрилась цими днями в обласному краєзнавчому музеї. Її головний масив складають ескізи та форескізи вітражів для кінотеатру, створені в 1987 році. Про особливості роботи над цими творами я поспілкувалась із паном Володимиром.

— На виставці дуже різноманітні ескізи та форескізи. Для чого ви малювали так багато варіантів?

— Багатьом може здаватися, що створення вітражів — це проста справа. Але ні, їй передує багатоетапна та системна праця. До ескізів підходив дуже серйозно, тому майже кожен є самостійним твором.

На виставці представив усі етапи роботи — від форескізу задуму до реалізації на рівні ескізу. На форескізах вишукується тема роботи. Їх мала затвердити художня рада. Потім розробляється більш детальний ескіз, де пропрацьовується тема. Його остаточний варіант згодом переноситься на картон у натуральному розмірі. По картону нарізається кольорове скло, заготовлюється свинцева протяжка, яка стане основою кріплення скла в єдиний модуль-образ. Це — спрощена схема роботи, а на практиці все складніше.

Я працював із заданим простором, тому мусив добре зрозуміти, яким він є, уявити, що туди вписувалось б — і тематично, і композиційно. Робота в заданих умовах обмежувала, але водночас спрощувала завдання. У кінотеатрі імені Франка було чотири вікна, тому спершу планував створити образи різних сезонів. Але початкові форескізи, не пройшли художньої ради. Потім міркував, аби символічно втілити пори року в образах Королів і Королеви; над образами кентаврів, як уособленнями сонця та місяця; варіантами зображень, що відсилали до архаїчних часів. Більш вдалим мені здалось зображення фігур із атрибутами різних видів мистецтва, оскільки приміщення задумувалось як таке, де мали відбуватись культурні заходи. Зрештою, народився образ юнака та юнки з птахами та деревом, пізніше зовсім відмовився від фігур, бо вони були «затяжкими» для цього інтер’єру — він вимагав простішого зображення. Так в остаточному варіанті постали лише дерева та пташки. Вітражі створив у теплій спокійній гамі, бо різкі контрасти чи холодні тони не пасували б інтер’єру. Але ці вітражі простояли не довго — через певний час їх демонтували.

— В чому особливості створення образу?

— Кожна техніка — похідна від матеріалу, в якому вона виконується. Скло це не дерево, з якого можеш вирізати все, що захочеш. Воно диктує умови. Оскільки його найбільш легко різати прямою чи округлою лінією, то у своїх роботах використовую спрощені лінії. Я узагальнюю та вирафіновую форму. Вважаю, що вона диктує концепцію твору. Для мене вітраж — це максимально ємкий знак, насичений сенсами та символами.

— Ви працювали над вітражем від початку до кінця?

— Так, це у великих містах, приміром, у Києві вітражисти розробляли ескізи, «картон» і здійснювали авторський нагляд, а власне виконанням займались інші. Ескіз і «картон» мало вартували, тому ми виконували всю роботу самі. Ми мали той клопіт, що вітражі монтували останніми, тому мусили позачищати й доробити недороблене.

— Ви згадували про затвердження ескізів. Як це відбувалось?

— Коли йшлось про невелику роботу, її затверджувала художня рада на місцевому рівні, масштабну — в Києві. В першому випадку ти був лишнім ротом біля корита і проблем було більше, в другому — митці були незалежними одним від одного, тамтешня критика не мала на меті тебе закопати, а власне порадити. Хоча, траплялось, їздили туди з одним проектом по кілька разів. Коли я починав працювати в 1981 році в Тернополі, нас, вітражистів, було двоє — я і Петро Кукурудза, а через п’ять років —  дев’ятеро, і всі мали роботу, працювали, як бджілки. Замовлення у нас були десь до 1996 року, а потім їх ставало все менше, поки майже зовсім не пропали.

— Де збереглись ваші роботи?

— Зараз складно говорити про це, адже вони були в різних місцях. Знаю точно, що зберігся невеликий вітраж у коридорі українського дому «Перемога» в Тернополі. Вціліла робота у Копичинському музеї театрального мистецтва.

Колись я був переконаний, що вітражі та загалом монументальне мистецтво потрібне людям, а тепер сумніваюсь в цьому. Приходить розчарування — ці твори ніби були й ніби ні, бо слідів від них не залишилось. Пропали мозаїки, розписи… Їх знищують так заповзято, ніби вони комусь заважають жити. Влада цим не переймається, а люди мають інші проблеми. У нас відсутня культура збереження, шанування того, що творилось попередніми поколіннями, відсутній ген бережливості. А серед творів було багато високовартісних — і в образотворчому, і в технічному плані. Зараз відмахуються, мовляв, то було створено тоді, на догоду владі. Але, приміром, я і деякі мої колеги, хоча й роботу нам оплачувала держава, ніколи не робили твори з політичним звучанням…

Анна Золотнюк

Фото авторки

45

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

прайс-на-рекламу
Схожі матеріали

Інші публікації автора