4 Липня 2020, Субота


Погода
Погода в Тернополі 5 липня

Фотофакт
У тернопільському парку раніше мали «Океан» з дельфінами (фотофакт)

Жителька Чортківської громади відсвяткувала 100-річчя (фото)

Громади Тернопільщини розвиватимуться стратегічно

Фоторепортаж
Прогулянка Тернополем. Кахля, що зникає (фото)

Письменник з Тернополя започаткував номінацію в міжнародному літературному конкурсі

Тернополяни можуть дешево полетіти у Чехію та Італію

БК «Тернопіль» переходить у Суперлігу

Про штрафи, борги і можливість їх списати розповіли жителям Тернопільщини

Мер Чорткова навчатиметься у Національній академії при Президентові України

Україна втричі наростила імпорт свинини (Агроновини)

Фотофакт
У Тернополі водій на службовому авто припаркувався посеред дороги (фотофакт)

Фоторепортаж
Мандрівки Тернопільщиною. Розети костелів (фоторепортаж)

Фоторепортаж
Тернопільська поліція святкує 5-ту річницю створення (фото)

Фотофакт
У Тернополі через ДТП на проспекті Злуки затор (фотофакт)

Дехто на Тернопільщині може нарватися на штраф у 2 мільйони гривень

У Тернополі ледь не побили зухвалого водія таксі (фотофакт)

Тернопільські правоохоронці закликають тернополян бути обережнішими

На Тернопільщині знову зафіксували збільшення кількості хворих на коронавірус

Це цікаво
Тернополяни мають можливість поспостерігати за рідкісним небесним явищем

На Тернопільщині ігнорують дозволи ФІФА та УАФ

Це цікаво
4 липня в історії Тернопільщини

3 Липня 2020, П’ятниця


Погода
Погода в Тернополі 4 липня

Чоловік, який виманив понад 1 млн грн у жителів краю, сидітиме у в’язниці

Володимир Труш відзвітував про зроблене у майбутньому

35 мільйонів гривень виділить держава на населені пункти Тернопільщини, де негода завдала шкоди (відео)

Тернопільські ресторатори не згодні із обмеженням роботи закладів 

Один із університетів Тернополя посів 2-ге місце серед кращих педагогічних закладів України

Анонс
Що чекає тернополян на вихідних

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

На Тернопільщині нагородили найактивніших молодих людей

Тернополянам на замітку: яких помилок слід уникати під час плавання

Хвилинка грамотності для тернополян: українські фразеологізми на всі випадки життя

На Львівщині у промислових масштабах вироблятимуть жаб’яче м’ясо (Агроновини)

У Зборові привітали працівників поліції (фото)

На Тернопільщині не соромляться красти навіть спортінвентар 

Фоторепортаж
У Чорткові влада подбала і про найменших мешканців (фото)

У Львові презентували листівку засновнику Пласту, створену художником з Тернополя

Тернопільські спортсмени не поїдуть на літній чемпіонат світу

Анонс
Тернополян кличуть на акцію підтримки незаконно ув’язнених у справі Шеремета

У Тернополі обирали директора 28 школи

Фоторепортаж
Поліетиленовий пакет в обмін на смаколик: у Тернополі вже вдруге провели екоакцію (фоторепортаж)

Якщо державних виплат постраждалим від повені не вистачить, гроші шукатимуть у казні Тернопільщини

«Найважче – висидіти в масці», – тернополянка розповіла, як складала ЗНО

Правоохоронці Тернополя піймали грабіжника

На Тернопільщині п’яний винуватець смертельної аварії 3 роки відбуватиме покарання

Ремонт на дорогах Тернопільщині – це не лише асфальт (фото)

Тернополяни разом із молоддю всіх міст України пробігли 1805 кругів

У Тернополі з’явився ще один арештмайданчик для автомобілів

Відео
Завдяки оперативним діям поліцейських вдалось уникнути лиха (відео)

Фоторепортаж
Мандрівка Тернопільщиною. Ностальгія за деталями (фоторепортаж)

На Тернопільщині планується реконструкція пам’ятника полеглим воїнам

Досить знакова для науково-освітнього простору Європи подія  відбулася у Франції. Там, у Сорбонні пройшло засідання  ХХІ Генеральної асамблеї  Асоціації Європейських університетів. Від України у ній взяв участь і виступив ректор Тернопільського національного економічного університету, доктор економічних наук, професор Андрій Крисоватий.

З ним і зустрівся наш кореспондент.

Про погляди, інтереси та пошук компромісу між ними

– Андрію Ігоровичу, якою ж була ключова тема цьогорічного авторитетного зібрання ректорів із різних європейських країн?

– Передусім,скажу, що наш університет – член Європейської асоціації університетів. А вона представляє та підтримує вищі навчальні заклади у 46 країнах, сприяє у проведенні Генеральної асамблеї, цього унікального форуму для можливої співпраці,надає можливість слідкувати за останніми тенденціями в галузі вищої освіти та науки.

– Так, ось, на цьогорічне засідання у Соробонну з України було запрошено два вузи. Це – Київський національний університет імені Бориса Грінченка і наш навчальний заклад – Тернопільський національний економічний університет. Розпочав засідання Генеральної Асамблеї Жан Чамбаз, президент Університету Сорбонна з промови на тему: «Лідерство університетів». Тож, зрозуміло, саме ця тема й була ключовою усіх виступів та дискусій під час проведення круглого столу.

– Прошу, хоча б, тезисно, про хід дискусій.

– Перш за все, відзначу, що усіх 326 представників вишів Європи, які прибули у Сорбонну, розділили на три групи. Наш університет було відібрано до найвищої, «червоної» групи. Туди увійшло 48 ректорів, зокрема і теперішній голова Асоціації – ректор з Ірландії, який і вів нашу секцію. Я виступив із доповіддю на тему: «Університетські цінності при формуванні лідерських якостей».

– Який ж головний меседж Вашої виступу?

– Прагнув донести усім учасникам Генеральної асамблеї те, щоб вони зрозуміли: в Україні формується громадянське суспільство і те, що саме завдання університету з його цінностями у формуванні такого суспільства – ключове.

– Все-таки, навколо чого точилися дебати? Дуже жваву полеміку викликали такі постулати, як от, наприклад, що є первинним – погляди чи інтереси?

– Очевидно, інтереси у громадянському суспільстві – багатогранні. Їх дуже важко збалансувати без поглядів, Тому, якщо ми перейдемо повністю на «вільнодумство», без усвідомлення, то тоді дуже важко буде збалансувати інтереси. Зрештою, це те, що ми зараз маємо в Україні, до речі, і у Франції подібна ситуація.

– Навіть так?

– От, коли я спілкувався з ректором університету з Ліону, то він каже, що ж дуже багато розчарованих французів, особливо молодих людей, які налаштовані виїжджати з Франції. Я був цим шокований. Думав, що тільки у нас багато таких людей, які хочуть покинути Україну, а це ж Франція, класична Європа і такі ж самі проблеми!

– Тобто, йдеться про те, що не треба шукати десь щось краще, а треба подумати, що зробити, аби тут було краще?

– Саме так. Тому я завжди роблю оту паралель між поглядами й інтересами. Наші інтереси завжди хочуть бути вищими, але, переважно, за чийсь рахунок. Але ж треба подивитися, які є цінності, які погляди.

– Мабуть, усе повинно, як кажуть, «відштовхуватися» від християнських цінностей?

– Безумовно, що так. Адже наші найбільші цінності, це, власне, як Ви кажете, цінності загальнолюдські, християнські і з них, передусім – любов до ближнього. І от, основне кредо Генеральної асамблеї було спрямоване на те, щоб знайти компроміс у цих поняттях.

Про науку, без якого суспільний розвиток неможливий

– І хто тут має показати приклад?

– Саме – наукова еліта. Вона повинна засвідчити у цьому приклад, яким чином можна знайти компроміс для збалансування таких інтересів. Адже подивіться, у кожної групи є свої інтереси. Тож ми повинні чітко визначити погляди, які дозволять нам знайти компроміс. І, якщо ми навчимося збалансувати інтереси, то тільки тоді ми матимемо поступальний рух вперед.

– І це єдина умова розвитку, такого, як Ви кажете, поступального руху вперед?

– Знаєте, дуже гарно виступав президент Сорбонни, який сказав, що все ж таки без науки суспільний розвиток буде, але він буде поетапний і матиме дуже велику амплітуду, можливі, як великі падіння, так і піднесення. Але важливо збалансувати оті можливі падіння і піднесення.

– Тобто, треба зменшити оту амплітуду, оту хаотичність

– Саме так. Бо люди найбільше бояться хаосу і невизначеності. І саме певні цінності повинні лягти в основу того, щоб сформувати особистості, показати, що суспільство вимагає сталого розвитку. А сталий розвиток – це усвідомлення того, що людина захищена від певного субєктивізму, не перебуває у стресі, не думає, постійно переживаючи – а що буде, а що станеться і тому подібне. І кожен із нас повинен відчувати від суспільства оту захищеність.

– Чи були під час дискусій ще теми, які близькі як Україні, так і іншим європейським державам?

– Так, були. От поляки говорили, що у них дуже велика проблема, це те, що багато виїжджають у Францію, Німеччину, але натомість приїжджають до них, у Польщу, українці. І ось, один із учасників дискусії, поляк з Вроцлава Анджей Ковальчук сказав, а що робитимуть українці, де їм взяти таку заміну? Цим він підкреслив, що вони нас, як націю, поважають і за нас переживають.

– Зараз є чимало точок зору щодо того, яким має бути сучасний університет, торкались цієї проблеми і в Сорбонні?

– Звичайно, що так. Є тут дійсно різні точки зору. Наприклад, я вважаю, що університет, як просто навчальний заклад себе вже відживає. Це має бути центр, де формується майбутня еліта суспільства. Треба усвідомити важливу тезу, що закладаючи в університеті разом із знанням певні цінності, передусім, патріотизм, повагу до ближнього, вміння бути самостійним, бути особистістю, ми повинні навчити студента вміти працювати в колективі.

– Так, ти можеш бути лідером, але не одинаком. Оце і є головне завдання університету – навчити кожного, хто захоче стати лідером, вміти враховувати думку іншого, ефективно працювати в єдиній команді, зуміти знайти отой консенсус, зрозуміти, що твоя ідея не стовідсотково вірна, хтось теж має право на свою слушну ідею. Тож вмій це усвідомити , зрозуміти.  Тобто, основне завдання університету – не давати енциклопедичні знання, не «накачувати» знаннями, а навчити, підготувати студента застосовувати  отримані знання на практиці, оті набуті навики та вміння.

Про освіту, вкладаючи в яку, ми думаємо про наше майбутнє

– Ці постулати однакові як в Україні так і за кордоном, коли ми кажемо про університетську науку?

– Почну з того, що фахова підготовка повинна базуватися на певних цінностях. І, знаєте, спілкуючись із шведами, з італійцями, я зрозумів, що у них – різні цінності.

– Навіть в оцінці ролі держави. От, швед каже, що держава повинна взяти на себе всі соціальні видатки і вона повинна мати певні бюджетні ресурси, для того, щоб усе це фінансово забезпечити. Тобто, вони усвідомлюють, усі суспільні блага повинні фінансуватися державою. Італійці ж зовсім по іншому вважають. От, ректор італійського університету каже, а чому це держава має стільки багато брати з університету податків, а кожен, хто хоче навчатися, нехай бере кредити, сам платить за навчання і все. Так що тут різні підходи у різних країнах.

– А у нас, в Україні, що тут є визначальним?

– Виступаючи перед членами Асоціації сказав, що Україна, як держава, яка перебуває зараз на етапі становлення, безсумніву, повинна думати про соціальний захист.

– Але разом з тим, нам треба усвідомити, що вкладаючи в освіту, ми думаємо про майбутнє. Якщо ми не вкладатимемо в освіту, ми  опускатимемося, передусім, в технологічному плані, все нижче і нижче. І треба зрозуміти, що майбутнє України – тільки в наукоємкій галузі. Ми бачимо, який зараз сплеск, ріст ІТ – технологій, бачимо нові можливості наших студенів, які цікавляться новітніми розробками, зокрема, у сфері штучного інтелекту, нейромереж, бенчмаркінгу, отого беззупинного і систематичного пошуку і впровадження найкращих практик, досвіду, що дасть очікуваний, ефективний результат.

Про студента, як частинку соціуму

– Чи за таким, як Ви кажете, безупинним пошуком, своєрідними інтелектуальними перегонами, не втрачається певна, якщо можна так висловитися, «окремішність», дистанціювання молодої людини від оточення?

– Ви правильно зауважили. Так, суттєво усвідомити, що кожен з нас – елемент соціуму. І дуже важливо навчити студента, щоб він був готовий жити у соціумі. Адже ти не досягнеш успіху, коли відгородишся від усіх. Ти повинен працювати у певному середовищі, ти є частинкою соціуму.

– І потрібно усвідомити, що будучи елементом соціуму, ти змушений ділитися певними своїми свободами,ти втрачаєш певні свободи. Але, при цьому, ти набуваєш нові можливості для свого розвитку,

– …створюючи щось нове, необхідне для суспільства.

– Саме так. От, там, у Сорбонні запитав мене ректор з Берліна про те, яким чином українські університети можуть дати науковий продукт для перебудови економічного комплексу держави?

Чи можливо, вам потрібен наш науковий продукт? – запитав він. Я відповів, що університет, це дійсно структура, яка готує студентів, майбутніх фахівців. У нас є науково-педагогічні кадри, які можуть готувати і давати певні наукові продукти. Тут я процитував  слова Тараса Шевченка про те, що «чужого научайтесь і свого не цурайтесь». І навів  йому низку яскравих прикладів про українців-вчених,які залишили помітний слід у розвитку світової  науки. Й серед них – наші земляки – Іван Пулюй, Олександр Смакула, Іван Горбачевський та інші. Тобто, є українська наукова школа. І вона в Україні поки що не розгублена.

І завдання науковців – формувати на основі цінностей, ментальностей умови для розвитку науки. Так, це дуже добре, що є наукові школи, наукові теорії, скажімо німецьких науковців. Але ми хочемо, щоб наукове підгрунтя для трансформації саме українського  господарського комплексу базувалося  б на вітчизняних наукових розробках, бо вони адаптовані до наших умов. Чиста зарубіжна модель для простого копіювання в Україні не приживеться.

– У нас, в Україні часто кажуть, що студент – ключова фігура освітнього процесу. Ця теза притаманна і для діяльності європейських університетів?

– Не зовсім так. От, коли я говорив про студентоцентризм, то у Соробонні це не всі сприйняли однаково. А я їм говорив, що студент в Україні не є просто об’єкт для діяльності вищого закладу освіти.

– Він, напевно, є суб’єктом такого навчально-виховного, наукового процесу?

– Точно, саме так. Студент – невідємний елемент такого процесу. Більше того, він, студент іноді заставляє викладача реагувати на певні зміни, запити молодих людей, які хочуть знати більше. А от ректор з Парижу казав , що у них студент може ходити на лекції чи ні, але він має поглинати те, що ми йому даємо. Я відповів, що тут вже проглядається якийсь елемент авторитарності.

– А що у нас таке не було у радянській школі, у тому числі й вищій?

– Так, було, але зараз, коли хочемо виховати особистість, креативно думаючу особистість, ми повинні змінювати підходи до навчального процесу, аби студент був, як Ви сказали,  учасником навчального, наукового процесу. Наприклад, у нашому навчальному закладі, наукові думки студентів іноді лягають в основі наукових розробок. Зрештою, чи зміг би Ілон Макс, розробити, скажімо, електромобіль, якби не було перед цим студентського наукового стартапу щодо уніфікації використання електроенергії? Тому я завжди кажу: завдання керівника наукового гуртка чи наукового студентського товариства  не відхилити думку студента, а дати йому висловитися, вислухати його. А от, у Гарварді зараз навіть розглядається так звана теорія «картинного» студента. Тобто, студент має бути просто «картинка», просто слухати що каже лектор, викладач і все.

– Але це ж неправильно…

– І я так кажу. Це що, театр одного актора-лектора? А де ж полеміка? Треба вміти слухати студента,зуміти навчити його  висловити свою думку, логічно сформулювати її. Але якщо ми її обірвемо раз, другий, третій, то молода людина не насмілиться більше щось висловити. І от, тут завдання – формувати такі групи не тільки в аудиторіях, але й і поза ними, де б студент висловлював свої думки, розвивав своє мислення. Це стосується і дуальної освіти.

– Тобто, ефективного поєднання роботи і навчання?

– Так, це коли навчальний заклад готує майбутнього спеціаліста разом із фірмою, підприємством, де згодом працюватиме молодий фахівець. Так ось, як ми активно засвоюємо цю практичну складову у навчальному процесі? Тобто, суть у тому, щоб студент у стінах вишу вислухав теорію, пішов на практику, в реальний сектор і сам спробував себе там проявити.

– А якщо він на виробництві чи безпосередньо на своєму майбутньому місці роботи зіткнеться з певними перешкодами, проблемами?

– Якщо йому щось не вдається, він знову повертається до професора, викладача, який повинен його уважно вислухати і порадити, як йому бути у тій чи іншій ситуації. Завдання викладача дати можливість студентові усвідомити, яку він помилку здійснив і чому, сприяти у тому, щоб студент, принаймні, зробив ті чи інші помилки, поки він ще навчається, а не тоді, коли він вже працює, бо тут, у вузі він ще має може їх виправити за допомогою викладача.

Бо коли він зробить подібні помилки вже під час роботи, то він втратить свій імідж, а,можливо, й бізнес, зазнає репутаційних втрат, знизить свій статус чи навіть, може позбутися місця роботи.

– Тобто, виш повинен навчити студента працювати над собою, над своїми помилками, не боячись під час навчання, що його за це хтось картатиме?

– Саме так. Коли буде такий підхід до аналізу помилок, коли студент не боятиметься визнавати свої упущення, помилки, а розвиватиме за допомогою наставників свій інтелект, кращі риси характеру, у тому й числі задатки особистості-лідера, то тоді такі спеціалісти й матимуть майбутнє, а отже й Україна. Про це я й сказав, зокрема, виступаючи у Сорбонні…

Фото автора та з домашнього архіву Андрія Крисоватого

2866

Залишити коментар

прайс-на-рекламу
Схожі матеріали

Інші публікації автора