14 жовтня в історії Тернопільщини
Цього дня народилися:
Балбус Тетяна (1962, смт Підволочиськ) – майстер декоративно-прикладного мистецтва (живопис, колаж, аплікація, ткацтво, витинанка, текстильна писанка та ін).
Ванчицький Степан-Юліан (1888, с. Красне, нині Гусятинського району — 18. 11. 1969, м. Сідней, Австралія) — правник, журналіст, громадський діяч. Активіст української громади у Сіднеї.
Вашкович Володимир (1920, с. Івачів, нині Зборівського району — 04. 03. 1980, м. Манчестер, Велика Британія) — громадський діяч, публіцист. Як член ОУН 1939 р. змушений був емігрувати, згодом виконував організаційні доручення, переїжджаючи з Кракова на Стрийщину і Зборівщину.
Джуль Павло (1921, с. Мильне, нині Зборівського району -2.11.2015; Детройт, Мічиган, США) — лікар, громадський діяч, меценат. Доктор медицини.
Кичко Михайло (1948, м. Тернопіль) — архітектор. Член НСАУ (1981). Автор статей у фахових журналах й обліковій періодиці.
Небесний Василь (1927, с. Кип’ячка, нині Тернопільського району — 13. 06. 2004, м. Тернопіль) — громадсько-політичний діяч. Член ОУН (1943). Засуджений на 15 р. каторжних робіт.
Обухівський Володимир (1919, с. Слобідка Струсівська, нині с. Кам’янка Теребовлянського району — 29. 10. 1983, м. Теребовля) — музикант, дириґент. Автор пісень на слова С. Будного, В. Вихруща, Б. Демківа
Палій Богдан (1945, м. Копичинці, нині Гусятинського району) — військовий правник. Ґенерал-майор юстиції (1994).
Пушкар Ігор (1944, с. Головчинці Заліщицького району) — громадський діяч. Від 1990 — співініціатор створення природного заповідника «Медобори».
Брилинський-Сас Максим-Володимир (1891, м. Тернопіль – 20. 02. 1968, м. Мюнхен, Німеччина) – учасник національно-визвольних змагань, громадський діяч.
Гаврилюк Олег (1943, м. Ланівці) – вчений у галузі технічних наук. Автор 45 наукових праць, низки патентів на винаходи.
Ганчарик Теодор (1890, м. Копичинці, нині Гусятинського району – 02. 09. 1959, м. Торонто, Канада) – громадський діяч. Від 1913 – в Канаді. Співзасновник “Просвіти”, Українського народного дому в Торонто.
Голик Володимир (1949, с. Дуліби Бучацького району) – господарник, економіст, громадський діяч. Автор науково-практичних праць.
Кашицький Володимир (1954, с. Лошнів, нині Теребовлянського району) – економіст, громадський діяч.
Ковпак Григорій (1905, с. Королівка, нині Борщівського району - 2010) – педагог. Засновник педагогічної династії (10 учителів).
Майдан Євген (1930, с. Яструбове, нині Козівського району – 28. 01. 1989, м. Івано-Франківськ) – науковець, педагог. Автор близько 30 наукових праць, 26 науково-методичних робіт, 14 авторських винаходів.
Сидяга Володимир (1958, смт Підволочиськ) – правник, полковник міліції.
Фалінська Тетяна (1964) - керівник Тернопільської міської комунальної дитячої стоматологічної поліклініки.
Цей день в історії Тернопілля:
1809 - за Шенбруннським договором Російській імперії передано територію Галичини на схід від лінії смт.Залізці - місто Зборів і річка Стрипа. Указом російського імператора Олександра I з 15 червня 1810 року тут створено адміністративно-територіальну одиницю - «Тернопільський край» із центром у місті Тернополі, який отримав статус окружного міста. Після Віденського конгресу влітку 1815 року Тернопільський край повернено Австрійській імперії.
1921 - храм Покрови Божої Матері у с. Матвіївці Шумського району освячено священством на чолі з архімандритом Германом із благословення єпископа Кременецького Діонісія.
1939 - командувач Українським фронтом С. Тимошенко видав наказ, що підсумовував дії червоного війська, яке „визволило наших єдинокровних братів трудящих Західної України від гноблення польськими панами, капіталістами й осадниками”.
1939 - ув’язнено Романа Слюзара, який мав адвокатську канцелярію в Бучачі й від 1935 р. був головою повітового товариства “Просвіта”.
1943 - вояки УПА обстріляли німецьку колону в Млинівцях Кременецького району, після цього нацисти спалили 65 господарств із 129.
1945 - у Зборівському районі в селі Травотолоки в ніч на 14 жовтня група бандитів Червоної армії грабувала місцеве населення, відбираючи одяг і взуття.
1945 - на храмовий празник села Клювинці Гусятинського району виникла перестрілка між червоноармійцями і “стрибками”. Перебуваючи в гостях, солдати Червоної армії, напившись, побили переселенця. У ході збройної сутички був вбитий офіцер Червоної армії та поранений “стрибок”.
1947 - на свято Покрови, органи МДБ в с. Григорів Монастириського району виселили 6 сімей, родичі яких були пов’язані з підпільною роботою: Ганну Мушанську з дочкою Павлиною; Ольгу Коренецьку; родину Михайла Клеби; Павлину Гульку; родину Данила Роня; Герасима Барана.
У ніч на 14 жовтня 1947 р. більшовики вивезли із села Кам'янка Теребовлянського району усі сім’ї бандерівців.
1948 - у будинку Андрія Рогожинського в с. Вікно Гусятинського району один комуніст водив його за вуса по кімнаті, інший шарпав за волосся, а суддя штовхав палицею у спину. Тоді ж хвору, вагітну Маґдалину Голубенну стягнули з ліжка, а суддя впхнув їй між пальці олівець та, водячи своєю рукою, підписав заяву на вступ до колгоспу. Марію Мартинську били, викручували їй руки, підпалювали газету і прикладали до її тіла.
1989 - в с. Котів Бережанського району місцеві сміливці Володимир Білик, Юрій Новицький та Іван Осадца уквітчали село синьо-жовтими прапорами.
1990 - на свято Покрови в присутності багатьох людей священики на горі Лисоні освятили насипану могилу полеглим Українським січовим стрільцям.
1990 - в с. Горошова Борщівського району воїнам, які загинули в Першій світовій війні, полеглим воякам УПА освятили пам'ятний хрест.
1991 - відкрито меморіальну дошку біля могили воякам ОУН і УПА в с. Геленки Козівського району.
1993 - засноване обласне відділення “Тризуб” як громадська спортивно-патріотична організація для ідейно-фізичного вишколу і національно-патріотичної діяльності її членів.
1996 – розпочав діяльність історико-меморіальний музей політичних в'язнів у місті Тернопіль. Засновники - Інститут національного відродження України та Тернопільська обласна спілка політв'язнів і репресованих України. «Історико-меморіальний музей політичних в’язнів», як відділ Тернопільського обласного краєзнавчого музею відкрито й освячено 14 жовтня 1996 року на свято Покрови Пресвятої Богородиці. Ідея створення музею належить краєзнавцю, археологу, директору Інституту національного відродження - Ігорю Ґереті. Власне тоді і було відкрито першу експозицію, яка розміщувалась лише у кількох камерах. Станом на сьогодні виставкові зали музею розміщені у 28-ми камерах колишнього слідчого ізолятора радянської спецслужби. Будівля, в якій знаходиться музей, розміщена на вул. Коперника, 1 та була побудована на базі підвалів будинків XVII та XIX століть у 1944-1947 роках німецькими військовополоненими.
2002 - відкрито пам'ятник Ярославу Стецьку у с. Великий Глибочок Тернопільського району.
2005 - в Бережанах відкрито пам’ятник провідникові ОУН Степанові Бандері (ініціатор спорудження і голова організаційного комітету – голова районної організації НРУ Іван Головацький).
2005 - в с. Рибники Бережанського району встановлено плиту з прізвищами загиблих на символічній могилі Борцям за волю України.
2006 – прах Арсена Річинського – лікаря, публіциста, видавця, історика, етнографа, лінґвіста, композитора, громадського діяча з Шумська перевезений у м. Тернопіль з території Казахстану, де чоловік, перебуваючи в засланні, помер.
2011 - Наталя (з дому Починок) із чоловіком Сергієм Шимківим (нині бізнесмени в Іспанії – власники будівельної фірми) за свої кошти збудували у Дворищі Козівського району капличку на честь Покрови святої Богородиці, яку освятили Тернопільсько-Зборівський владика кир Василь Семенюк, декан Козлівського деканату Роман Гук, віце-декан Богдан Зінченко і парох с. Ішків Євген Зарудний.
Наша держава сьогодні відзначає День захисника України. Свято, що відзначається в Україні 14 жовтня у день святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас з Днем Українського козацтва. З 2015 року є державним святом і неробочим днем.
Свято встановлене 14 жовтня 2014 р. указом Президента України Петра Порошенка з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості. Цим же указом скасовано указ Президента України Леоніда Кучми 1999 р., яким встановлювалося свято — День захисника Вітчизни, що відзначалося щорічно 23 лютого.
2014 року в українському суспільстві в результаті реакції на збройну агресію Росії підсилилися проєвропейські тенденції декомунізації — відмови від радянських символів і свят.
Президент України Петро Порошенко встановив щорічно 14 жовтня відзначати — День захисника України. Та скасував святкування День захисника Вітчизни 23 лютого знаного в радянських часів, як «День Радянської Армії і Військово-Морського флоту».
Саме під таким гаслом — «Сила нескорених» — українці вперше відзначали свято Дня захисника України 14 жовтня.
10 жовтня 2015 року Президент України Петро Порошенко під час виступу на Всеукраїнському форумі учасників антитерористичної операції зазначив, що саме силу нескорених продемонстрували українські воїни, які відстоюють незалежність та суверенітет України у війні з російським агресором.
Президент наголосив, що захист Вітчизни став справою всіх українців, тому День захисника України, який визначено вихідним днем, має стати всенародним святом, таким же значимим як Різдво, Великдень чи День незалежності.
День українського козацтва — це данина всім козакам, які зробили величезний внесок у формування української народності та досягнення Україною своєї незалежності. Саме виникнення козацтва допомогло консолідувати українців в боротьбі проти численних ворогів, які в 15-17 століттях неодноразово намагалися завоювати українські землі.
Фундаментом всього українського козацтва була Запорізька Січ. Це був політичний центр республіки. Гетьмани Запорізької Січі мали великі урядові повноваження. Вони захищали землі і народ від зовнішнього ворога, вели міжнародні переговори від імені народу, вирішували глобальні питання, що стосувалися загального розвитку держави.
У 1775 році Запорізька Січ була ліквідована рішенням імператриці Московії Катерини II. Але, незважаючи на це, День українського козацтва сьогодні можуть святкувати справжні козаки, оскільки відродження козацтва стало невід'ємною частиною розвитку незалежної Україні після розпаду СРСР. Президент України Леонід Кучма свого часу видав указ про національний розвиток козацтва, а пізніше саме він заснував свято справжніх козаків.
Християнське та народне свято Покрова Пресвятої Богородиці відзначається церквами східного обряду 14 жовтня (1 жовтня за старим стилем). Крім того в цей день в Україні відзначають День українського козацтва та День української повстанської армії (День УПА).
Є декілька легенд про історію свята, але всі вони зводяться до того що під час однієї з облог Константинополя русинами Аскольда (в іншій версії сарацинами) в 910 році місту загрожувала небезпека. Тоді мешканці міста звернулися в молитві до Богородиці з проханням про порятунок, і коли вона заступилася за місто – воно було врятоване.
На древньоруські землі це свято прийшло з прийняттям християнства та глибоко вкорінилося в народних звичаях та культурі.
Покрова Пресвятої Богородиці по праву вважається найбільшим осіннім святом. Традиційно до покрови завершується заготівля врожаю на зиму та розпочинаються приготування до весіль. А також на Покрову землю покриває листя, а деколи і сніг. За давньою традицією дівчата що бажають ще цього року взяти шлюб мають побувати на Покрови в церкві та помолитися.
Цього дня в 1946 році в Лондоні відкрилася конференція національних організацій по стандартизації. 25 країн, включаючи СРСР, були представлені 65 делегатами. Результатом їхньої роботи стало заснування нової Міжнародної організації зі стандартизації - ISO (від грецького слова isos - рівний).
У 1970 році Президент ІСО пан Фарук Сунтер (Туреччина) запропонував 14 жовтня відзначати як Міжнародний день стандартизації, щоб підкреслити важливість стандартизації для всієї світової економіки.
Довідка. Стандартизація - встановлення і застосування правил з метою упорядкування діяльності у певній галузі на користь і за участю всіх зацікавлених сторін, зокрема, для досягнення загальної оптимальної економії при дотриманні функціональних умов і вимог техніки безпеки. Об’єкти стандартизації - конкретна продукція, норми, вимоги, методи, терміни, позначення і т.д., що мають перспективу багаторазового застосування, що використовуються в науці, техніці, промисловому та с.-г. виробництві, будівництві, транспорті, культурі, охороні здоров’я та ін сферах народного господарства, а також у міжнародній торгівлі.
Стандартизація істотно впливає на темпи розвитку та рівень виробництва. Базуючись на останніх досягненнях науки, техніки та практичного досвіду, стандартизація багато в чому не тільки визначає досягнутий рівень виробництва, але і є одним із стимулів прогресу науки і техніки.
Всесвітній День хоспісної і паліативної допомоги проводиться щорічно в другу суботу жовтня. Організатором Всесвітнього Дня хоспісної та паліативної допомоги є Світовий Альянс паліативної допомоги, куди входять національні та регіональні організації, які підтримують розвиток хоспісної та паліативної допомоги у всьому світі.
Хоспіс є однією з форм паліативної допомоги - це спеціалізована медична установа для догляду за невиліковно хворими людьми в кінці життя. Філософія хоспісу стверджує, що хоспіс - це не «будинок смерті», але «будинок життя».
Цілі Всесвітнього Дня хоспісної та паліативної допомоги полягають у підвищенні інформованості світової громадськості про проблеми паліативної допомоги та хоспісів, сприяння у створенні умов для того, щоб люди могли висловити свої думки про проблему; підвищення розуміння медичних, соціальних, практичних і духовних потреб людей, які мають невиліковні захворювання та членів їх сімей; сприяння становленню та розвитку благодійних фондів, здатних підтримувати та розвивати рух хоспісної та паліативної допомоги у всьому світі.
В 2017 році Всесвітній день хоспісів та паліативної допомоги припадає на 14 жовтня.
Іменини сьогодні святкують Сава, Михайло, Роман, Григорій
