17 вересня в історії Тернопільщини
Цього дня народилися:
Бабій Сергій (1974, м. Тернопіль) – громадський діяч;
Бурбеза Григорій (1959, м. Підгайці - 1.04.2018, Тернопіль) – видавець, журналіст, громадсько-політичний діяч;
Данилевич Михайло (псевдо “Рубинський Василь Петрович”; 1909, с. Залужжя, нині Збаразького району – літо 1941) – учасник національно-визвольних змагань. Член ОУН (1936). Ймовірно, загинув, за іншими даними – вижив, змінив прізвище;
Дідик Тамара (1935, смт. Ланівці) — оперна співачка (лірико-драматичне сопрано);
дідик
Дутка Ігор (1963, с. Вікторівка Козівського району) – інженер, спортсмен;
Іванчук Адріан (1903, с. Струсів, нині Теребовлянського району — 23. 09. 1951, там само) — поет. Член СПУ. Автор прозових творів та живописних полотен;
Кузів Михайло (1885, с. Денисів, нині Козівського району — 14. 01. 1951, м. Сіракюс,США) — релігійний діяч УГКЦ;
Кушнір Василь (1893, с. Вікно, нині Гусятинського району — 25. 09. 1979, м. Вінніпеґ, Канада) — громадський і релігійний діяч, меценат;
Федір Лопацький (1978, с. Сураж Шумського району — 25 січня 2015, поблизу села Санжарівка Артемівського району Донецької області) — український військовик 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве).
Луцишин Орест (1939, с. Котузів,нині Теребовлянського району) — різьбяр. Народний майстер з художньої обробки дерева (1978);
Новосад Михайло (1890, с. Ілавче, нині Теребовлянського району — 07. 08. 1968, Канада) — педагог;
Пастух Богдан (1924, с. Купчинці, нині Козівського району - рік і місце смерті невідомі) — літературознавець, художник, педагог, громадський діяч;
Романишин Ольга (1964, с. Ставки Підволочиського району) – лісівник, педагог;
Сокольська Анна (1931, с. Заставче, нині Підгаєцького району – 17. 12. 1994, м. Гартфорд, США) – громадська діячка. Діяльна у Пласті;
Ткачик Соломія (1978, м. Тернопіль) — художниця. Член НСХУ (2004).
Цей день в історії Тернопілля:
1744 – власниками села Лопушне Лановецького району стали монахи ордена Кармелітів із Вишнівця, котрі заснували тут велике господарство з численними стадами худоби і значними площами посівних культур.
1920 – Борщів, Гусятин, Теребовля, Чортків. Вступ до міст частин Дієвої армії УНР. В місті встановлено владу Польщі.
1939 – дві ескадрильї (18 літаків Р-2) від 9.30 до 10.30 год. бомбили залізничні станції навколо Тернополя.
1939 – Тернопіль. Увійшли частини і з’єднання 6-ї армії РСЧА (24-а танкова бригада разом із 136-м полком 97-ї стрілецької дивізії, 10-а танкова бригада та 5-та кавалерійська дивізія). Перестрілки у місті тривали, внаслідок чого загинуло 3 і поранено 37 радянських бійців. До полону потрапили 600 польських вояків.
1939 – передові частини ЧА вийшли на рубіж р. Стрипа біля с. Трибухівці на Бучаччині, де зіткнулися з польськими підрозділами підсиленими танками.
1939 – початок нової хвилі репресій на Тернопільщині, спрямованих проти членів ОУН.
1939 – м.Підволочиськ, с.Кам’янка. Прибув член Військової Ради Українського фронту М.Хрущов. Преса повідомила про радісну зустріч червоних військ та радянських урядовців місцевим населенням.
1939 – у Тернополі вийшов перший номер армійської газети “Червона Україна”, виходила до 02. 10. 1939.
1944 – внаслідок бою підрозділу УПА із загоном Червоної армії село Залужжя Бережанського району частково спалене, вціліло лише кілька хат.
1947 – біля села Мишковичі Тернопільського району в бою з більшовиками загинули повстанці Антін Афінович і Михайло Білоган.
1948 – вояки УПА знищили телефоний апарат і спалили всі документи в сільській раді Бутина Збаразького району.
1949 – в селі Курдибанівка Бучацького району засновано колгосп.
1989 – опозиціонери відзначили 50-ту річницю прилучення Західної України до СРСР як день трауру – на могилі репресованих, а влада розцінила це як несанкціонований мітинґ. Левка Горохівського було оштрафовано на 1000 крб.
17 вересня — саме час подякувати за відвагу і сміливість всім працівникам аварійно-рятувальних служб, адже в цей день відзначають День рятувальника України. Вперше це свято відзначали в 2008 році, так як 12 вересня 2008 року і був підписаний президентський указ, який і встановив свято рятівників України.
В цілому, значення свята на честь рятувальників полягає у висловленні загального «спасибі» представникам аварійно-рятувальних, пожежних служб, щоденною роботою яких є ліквідація надзвичайних ситуацій. Це і пожежі, і аварії, і техногенні катастрофи.
У той же день, коли рятувальники України відзначають своє професійне свято, православна церква вшановує ікону Божої Матері — «Неопалима купина». Саме вона є покровителькою всіх людей, чия професійна діяльність пов'язана з ризиком і порятунком життів інших людей.
Іменини сьогодні святкують Мусій, Федір, Юлій, Митрофан.
