2 вересня в історії Тернопільщини
Цього дня народилися:
Боцюрків Богдан-Ростислав (1925, м. Бучач – 01. 10. 1998, м. Оттава) – вчений-політолог, громадський діяч. Доктор політології (1961). Автор низки праць з питань прав людини, дисидентського руху, релігійної політики в СРСР.
Вайнберґ Михайло (1899, м. Кременець – 01.09.1938, м. Москва, РФ) – військовик, бригадний комісар (1936). Заарештований 11.06.1938, розстріляний.
Вербицька Тетяна (1976, м. Тернопіль) – директор газети «Номер один».
Ганкевич Климентій (1842, с. Настасів, нині Тернопільського району – 14. 11. 1924, м. Чернівці) – педагог, мовознавець, психолог. Доктор філософії (1875).
Глух Тетяна (1970, м. Тернопіль) – начальник управління пенсійного фонду України в м. Тернопіль.
Кармазин Василь (1960, м. Хоростків, Гусятинського району) – заступник начальника управління культури і мистецтв.
Костів Катерина (1925, с. Вербів, нині Бережанського. району) – громадська діячка, народна майстриня. Зібрала колекцію народного одягу більшості реґіонів України, зокрема Тернопільщини.
Крупа Любомир (1975, с. Вел. Березовиця, нині смт Тернопільського району) – науковець, громадський діяч, заступник голови обласної ради.
Круп’як Іван (1948, с. Миролюбівка Тернопільського району) – астролог, педагог
Легкий Іван (1943, с. Заставче, нині Підгаєцького району – 29. 10. 1997, м. Івано-Франківськ) – дириґент, педагог, автор численних музичних творів.
Мельничук Богдан (1952, с. Молотків Лановецького району) – письменник, редактор, журналіст, краєзнавець. Укладач та редактор близько 300 книжок.
Салій Олександр (1969, м. Тернопіль) – спортивний діяч (футбольний суддя, тренер).
Ясеновський Богдан (1954, м. Тернопіль) - начальник управління торгівлі, побуту та захисту прав споживачів.
Цей день в історії Тернопілля:
1491 - перша писемна згадка про с.Новосільці, нині Новосілка Шумського району.
1905 – в Тернополі освячено приміщення бурси ім.Маврикія Мацішевського. Розташовувався на теперішній вул.Січових Стрівльців. Тут мешкало 50 учнів, в основному з польських гімназій та реальної школи. Інтернат зазнав руйнувань у час Першої світової війни.
1907 – освячено будівлю чотирикласної жіночої школи ім.Адама Міцкевича в Тернополі. Будівлю звели там, де тепер корпус технічного університету. Після війни у ній до кінця 1950-го діяла загальноосвітня школа №6. Цю споруду значно розбудували та змінили.
1916 – біля гори Лисоня на Бережанщині відбулася найкривавіша битва легіону Українських Січових Стрільців у складі австро-угорських коаліційних військ з російською армією. Перемогу було здобуто ціною втрати більше половини особового складу легіону: 81 вояк убитий, 293 - поранені, 285 - потрапили у полон. Найбільше втрат було серед старшинського складу. У бою полягли хорунжі Денис Кліщ, Ярослав Кузьмович, Іван Максимишин, Юліан Соколовський; поранення отримали сотник Роман Дудинський, поручник Осип Яримович, четарі Богдан Гнатевич, Остап Коберський, хорунжі Михайло Мінчак, Євген Ясеницький; потрапили у полон поручники Андрій Мельник, Роман Сушко, четар Василь Кучабський, хорунжі Михайло Дорошенко, Микола Загаєвич, Михайло Матчак та інші.
1942 - після масового знищення єврейського населення Кременця, всі будинки, що знаходились на території ґетто, були спалені. Після цього відбулась масова облава, в результаті якої тих, хто вижив (близько 1 тис. євреїв), знищили.
1947 - за працю в підпіллі Бронзовим Хрестом Заслуги відзначений вояк Української Повстанської Армії, надрайоновий провідник Вінницької округи ОУН, уродженець с.Петриків Тернопільського району. Йосип Демчук («Луговий»). Помер 22 жовтня 1952 від катувань в тюрмі НКВД.
1948 – на загальному зібранні студентів лісотехнікуму в с. Білокриниця Кременецького району
завуч цього навчального закладу заявив їм, що вони всі спеціальні дисципліни вивчатимуть російською мовою. Педагог, говорячи, звичайно ж, російською, твердив майбутнім лісникам, що «українська мова є багато в чому відсталою порівняно з російською. Внаслідок цього українська мова навіть не знає таких технічних термінів, які на кожному кроці ви будете відкривати в спецдисциплінах. І українською мовою майже немає технічних книг. Нехай вас це не бентежить, бо державною мовою є російська».
1954 - рішенням виконкому Тернопільської обласної Ради депутатів трудящих створено Тернопільське обласне управління водного господарства.
1957 – розпочалися заняття на трьох курсах новоствореного медичного інституту в Тернополі. На перший курс організували прийом місцевої молоді, а на другий і третій студентів перевели з інших медінститутів. На час відкриття медичного інституту тут працювали 3 доктори, 45 кандидатів наук, з них 2 професори, 16 доцентів, 52 співробітники без наукових ступенів. З року в рік для забезпечення навчального процесу на 5 – 6 курсах відкривалися нові кафедри, які очолювали науковці, запрошені з інших медичних вузів. Так, у 1959 – 60 учбовому році в інституті працювали вже 5 докторів і 62 кандидати наук, з них 2 професори і 31 доцент, 82 старших викладачів, асистентів і викладачів.
В Україні сьогодні відзначають День нотаріату.
Це свято відзначають в Україні з 2010 року. З ініціативи Української нотаріальної палати та Міністерства юстиції України нотаріуси отримали можливість відзначати свій професійний день.
Жодна угода не здійснюється без авторитетного втручання нотаріусів. В Україні їх досить багато – як державних, так і приватних. Завдяки їм кожен громадянин має можливість засвідчити будь-який документ, який має правомочну основу. Професія нотаріуса – одна з відповідальних і почесних. Для роботи йому не потрібно багато паперів. Головне, знати і дотримуватися законності, мати печатку і ставити свій підпис там, де це дійсно потрібно.
Будучи правовою державою, Україна тримає курс на відповідність світовим стандартам. Тому День нотаріату – не просто данина честі службовцям юстиції, а визнання того факту, що будь-який громадянин нашої держави має право отримати юридичну підтримку і захист своїх законних інтересів.
Іменини сьогодні святкують Самійло, Серафима, Северіан, Севир
